Формалізація мови. Символ і знак

Логіка вивчає людське мислення, але на противагу таким наукам, як психологія, кібернетика, педагогіка (які теж вивчають мислення), класична логіка не цікавиться їх конкретним емпіричним змістом - він ніяк не впливає на неї, навіть іноді заважає - її цікавить лише те, як думки утворюються, формуються і як, за яким принципом, вони між собою пов’язуються.

Формалізація. Логіка не терпить двозначності та взагалі багатозначності у поняттях; вона потребує конкретності, чіткості й визначеності понять і висловлювань. Можна казати, що до одного додати один - буде один, і бути при цьому абсолютно правим: до одної жменьки насіння додати ще одну, все рівно буде одна жменька насіння, хоча ми достеменно знаємо, що до одного додати один - дорівнює два. Ці приклади показують, що природна мова не придатна для суворого відображення наших думок, тому що вона містить у собі невизначеність, багатозначність і навіть суперечність. Тому для того, щоб запобігти невизначеності, потрібне письмове відображення думок, котре завжди відбувається за допомогою символів і знаків.

Так за допомогою знаків і символів у нас з’являється друга, штучна, мова, яка пояснює і конкретизує мову природну. Ця штучна мова називається «формальна мова». Тому що знаки, пов’язуючись між собою певним чином, утворюють формули - знаковий вираз віддзеркалює якийсь закон, або правило (а²=б²+с² - теорема Піфагора; 3²=9 - математичний вираз).

Формалізація усуває всі недоліки природної мови (невизначеність і багатозначність), виключає її багатозначне тлумачення і робить можливим передачу інформації і порозуміння між народами. Тобто вона має інтернаціональний характер. Так, римські й арабські цифри розуміють скрізь; будь-яку музикальну інформацію, відбиту у нотах, однаково зрозуміють і відтворять у будь-якій країні світу.

Закони і правила логіки загальнолюдські, але щоб запобігти різного тлумачення, їх потрібно було формалізувати - виразити їх за допомогою формул. Тому класичну логіку іноді ще називають «формальною логікою».

Мова, яка замінює природну мову посередництвом знаків та символів, - це штучна (формальна) мова. Штучна мова вивчає природну, тому вона - природна мова - є для неї мова-об’єкт, а сама ця штучна мова - є метамова (виступає засобом побудови або вивчення іншої мови).

Символ і знак. Символ (συμβολο - прикмета, ознака) - форма виразу і передачі духовного змісту культури через певні матеріальні предмети чи спеціально створені образи та дії, що виступають як знаки цього змісту. Знак - якийсь предмет, явище або подія, що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації.

Сукупність знаків, упорядкованих за певними правилами, створює знакову систему. Прикладом знаку є звичайна літера, а знакової системи - звичайна природна мова. Знак (а також знакова система) відіграє пізнавальну роль лише тоді, коли з ним зіставляється певний зміст, який називається значенням знаку. Значення знаку становить «невласний», або функціональний зміст. «Власний» зміст - це фізичні властивості: розмір, колір, конфігурація; незмінність, розрізнювальність.