Роль мови та спілкування у формуванні свідомості

Мова має таке ж давнє походження, як і свідомість. У тварин немає свідомості в людському розумінні слова. Немає в них і мови, рівної людській. Та незначна інформація, що тварини мають повідомити одне одному, може бути повідомлена й без мови.

Людська ж мова відірвалася від своєї ситуативності, і це за своєю суттю було подібно «революції», що породила людську свідомість і зробила зміст мови ідеальним, опосередковано відтворюючим об'єктивну реальність.

Сутність мови виявляється в її двоєдиній функції: служити засобом спілкування і знаряддям мислення.

Мова як символ нашого життя. Мова - це знакова система, яка використовується для цілей комунікації і пізнання.

Структурними одиницями мови є слова і речення, складені з них тексти. Кожне слово, кожне речення, кожен текст завжди на щось вказує, тобто є знаком, причому найчастіше досить складним. Складний знак - це символ. Мова - це символ усього нашого життя, немає нічого в нашому житті, що могло б приховатися від мови.

Життєнаповненість мови дивує й навіть вражає. Здається, мова вміє все: гриміти, пестити, цінувати, посміюватися і сміятися. Дійсно, мова - символ нашого життя, результат постійно відновленої творчості як народу в цілому, так і кожної людини. Вважається, що зараз на Земній кулі існує понад 2500 різних природних мов, тобто мов, що виникли в процесі спілкування націй, народів, соціальних груп людей. А число штучних мов (мов математики, логіки, програмування) взагалі важко перерахувати. Для сучасної філософії мова — одна з найважливіших тематик.

Мова - це система змістовних значущих форм. Свідомість і мова утворюють єдність: у своєму існуванні вони невіддільні одне від одного так, як внутрішньо, логічно оформлений ідеальний зміст невіддільний від своєї зовнішньої матеріальної форми.

За допомогою мови відбувається перехід від сприйнять і уявлень до понять, протікає процес оперування поняттями. У мові людина фіксує свої думки, почуття і завдяки цьому має можливість піддавати їх аналізу. Мова і свідомість - єдині. У цій єдності визначальною стороною є свідомість, мислення: будучи відображенням дійсності, вона утворює форми та диктує закони свого мовного буття. Але єдність - це не тотожність. Обидві сторони цієї єдності відрізняються одна від одної: свідомість відбиває дійсність, а мова позначає її та виражає в думці. Мова - це не мислення, інакше найбільші базіки повинні були б бути найбільшими мислителями.

Мова і свідомість утворюють суперечливу єдність. Мова впливає на свідомість: її історично сформовані норми, специфічні в кожного народу, у тому самому об'єкті відзначають різні ознаки. Однак залежність мислення від мови не є абсолютною.

Практичне призначення мови. Мова необхідна не тільки для пізнання, а й для дії. Ми звикли вважати, що практика людини додає справжній зміст нашим словам, показує, що в них істинного й помилкового. Але тут буде справедливим й зворотне співвідношення: практика «запускається» завдяки прийнятому рішенню, а на ньому завжди є відбиток мови. У сучасній філософії досить часто озвучується така думка: не можна жорстко розводити мову та практику, вони наскрізь пронизують одне одного.

Практична функція мови міститься у забезпеченні успіху практики. Одним з найважливіших призначень мови є забезпечення успішної комунікації людей. Мовна комунікація (зв'язок) припускає встановлення контакту між людьми, розвиток здатності взаєморозуміння. Як відомо, процес мовної комунікації є досить складним. Мовне розуміння вимагає погодженості мови того, хто говорить, з мовою того, хто слухає. В одному випадку люди розуміють один одного з півслова, в іншому - розуміння настає після діалогу, дискусії, взаємного «притирання».

Отже, сучасна філософія наскрізь насичена увагою й любов'ю до мови.

5.