<<
>>

ШОПЕНГАУЕР Артур Афоризми життєвої мудрості

[.] «Що є індивід - тобто особистість в широкому значенні слова. Сюди належать, отже, здоров'я, сила, краса, темперамент, моральний характер, розум і його розвиток. [.] одні й ті самі зовнішні події і стосунки відображаються на кожній людині зовсім по-різному, і в одному і в тому ж самому становищі кожен все ж таки живе у своєму особливому світі.

[.] Світ, в якому живе кожен із нас, передусім залежить від того, як ми собі його уявляємо. [.] все, що для людини існує і відбувається, безпосередньо існує все-таки лише в її свідомості... [...] наше щастя обумовлено тим, що ми є, нашою індивідуальністю; тим часом люди в більшості звертають увагу лише на долю, на те, що ми маємо або чим уявляємось. [.] Саме те, що є індивід сам собою, що залишається наодинці з ним і чого ніхто не може йому дати або у нього відняти, має, очевидно, для нього істотніше значення, ніж все, чим би він володів і чим би він був в очах інших. Добра, миролюбна, поміркована людина може бути задоволена і в бідності, тоді як жадібну, заздрісну й погану не задовольнить ніяке багатство. [.] Особливо здоров'я стоїть настільки вище від усіх зовнішніх благ, що насправді здоровий злидар щасливіший від хворого царя. [...] для щастя. першою і найістотнішою умовою є те, що ми є, наша особистість. її цінність можна назвати абсолютною. А звідси випливає, що людина набагато менше підлягає впливу зовні, ніж звично вважають. [.] для щастя людського життя найістотнішим є те, що людина має в самій собі.

.найдешевший вид гордості - гордовитість національна. Хто нею одержимий, виявляє цим відсутність в собі яких- небудь індивідуальних якостей, якими міг би гордитися, оскільки інакше йому не треба було б хапатися за те, що у нього спільне з мільйонами. У кого є видатні особисті достоїнства, той, навпаки, ясніше бачить недоліки власної нації, оскільки вони постійно перед його очима.

Все ж таки індивідуальність стоїть набагато вище від національності, і стосовно кожної окремої людини перша заслуговує в тисячу разів більше уваги, ніж друга.

[.] людська обмеженість, зіпсованість і порочність у кожній країні набувають іншої форми, яку й називають національним характером. [.] Окрема людина власними силами може зробити лише небагато і. тільки у співтоваристві з іншими становить вона дещо могутнє. Вона помічає цей факт, як тільки почне хоч трохи розвиватися свідомість, і виникає тоді прагнення вважатися діловим членом людського суспільства, здатним внести свою частку роботи pro parte virili (як повноцінна людина) й тому має право брати участь у вигодах людського співжиття.

...оскільки в цивілізованому становищі своєю особистою і майновою безпекою ми зобов’язані тільки суспільству і при всіх своїх заходах потребуємо допомоги інших, які, щоб діяти з нами заодно, повинні нам довіряти, то їхня думка про нас має велике, хоч і опосередковане значення. [.] суспільне становище людини завжди визначає належний їй ступінь честі. [.] треба згадати ще про національну честь. Це - честь цілого народу як окремої одиниці в спільності народів. Оскільки в цій спільності нема іншого суду, крім суду сили, й тому кожному членові треба самому захищати свої права, то честь нації полягає не тільки в тім, щоб вважатися такою, що заслуговує довіри (кредиту), але й у тому, щоб її боялися: звідси посягання на її права ніколи не можуть залишатися безкарними. [.] вона поєднує в собі вимоги громадської і лицарської честі.

.Важливий пункт життєвої мудрості полягає у правильному розподілі нашої уваги між теперішнім і майбутнім, щоб жодне з них не шкодило іншому..

Якщо ми бажаємо жити з людьми, то повинні кожного сприймати і визнавати з даною йому індивідуальністю, хоч якою б вона виявилася, і мати право турбуватися тільки про те, щоб добути з неї користь, яку вона може дати за своїм характером і властивостями, але нам не випадає ні сподіватися на її зміну, ні засуджувати її. в теперішньому вигляді.

.випереджати час треба лише теоретично, передбачаючи його дію; а не практично, тобто не варто підганяти його, вимагаючи раніше часу того, що може принести з собою тільки час. [.] особливість першої половини життя - це незадовільнена туга за щастям, то друга характеризується побоюванням перед нещастями. В старості ми краще вміємо запобігти нещастю, у молодості - переносити його.

[...] Що старшими ми стаємо, то більше економимо свій час...

.В молодості переважає інтуїція, в старості - мислення. [.] пристрасті не можуть приносити щастя, і не можна жаліти старість через недоступність для неї деяких насолод. [.] Корінна характерна ознака похилого віку - це звільнення від обманів: зникли ілюзії, які до тих пір надавали життю його принадливості». [...]

<< | >>
Источник: Соціальна філософія. Хрестоматія: навчальний посібник. Упорядники: М. Ю. Голянич, Ю. М. Москаленко. м. Івано-Франківськ: Лілея-НВ,2019. - 352 с.. 2019

Еще по теме ШОПЕНГАУЕР Артур Афоризми життєвої мудрості:

  1. Перші спроби подолання Гегелівської філософії. Артур Шопенгауер
  2. 8.3. «Воля до життя» А. Шопенгауера
  3. Вихідні ідеї філософії А. Шопенгауера та С. К’єркегора
  4. Вихідні ідеї філософії А. Шопенгауера та С. К'єркегора
  5. «Любов до мудрості»: трансценденція взаємності
  6. Шопенгауэр
  7. «ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ» А. ШОПЕНГАУЕРА
  8. Глава 5. Постклассическая философия XIX века
  9. Мудрець
  10. 8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя"
  11. 1.1. Мудрість і філософія
  12. МУДРІСТЬ І ФІЛОСОФІЯ