ШОПЕНГАУЕР Артур Афоризми життєвої мудрості
[.] «Що є індивід - тобто особистість в широкому значенні слова. Сюди належать, отже, здоров'я, сила, краса, темперамент, моральний характер, розум і його розвиток. [.] одні й ті самі зовнішні події і стосунки відображаються на кожній людині зовсім по-різному, і в одному і в тому ж самому становищі кожен все ж таки живе у своєму особливому світі.
[.] Світ, в якому живе кожен із нас, передусім залежить від того, як ми собі його уявляємо. [.] все, що для людини існує і відбувається, безпосередньо існує все-таки лише в її свідомості... [...] наше щастя обумовлено тим, що ми є, нашою індивідуальністю; тим часом люди в більшості звертають увагу лише на долю, на те, що ми маємо або чим уявляємось. [.] Саме те, що є індивід сам собою, що залишається наодинці з ним і чого ніхто не може йому дати або у нього відняти, має, очевидно, для нього істотніше значення, ніж все, чим би він володів і чим би він був в очах інших. Добра, миролюбна, поміркована людина може бути задоволена і в бідності, тоді як жадібну, заздрісну й погану не задовольнить ніяке багатство. [.] Особливо здоров'я стоїть настільки вище від усіх зовнішніх благ, що насправді здоровий злидар щасливіший від хворого царя. [...] для щастя. першою і найістотнішою умовою є те, що ми є, наша особистість. її цінність можна назвати абсолютною. А звідси випливає, що людина набагато менше підлягає впливу зовні, ніж звично вважають. [.] для щастя людського життя найістотнішим є те, що людина має в самій собі..найдешевший вид гордості - гордовитість національна. Хто нею одержимий, виявляє цим відсутність в собі яких- небудь індивідуальних якостей, якими міг би гордитися, оскільки інакше йому не треба було б хапатися за те, що у нього спільне з мільйонами. У кого є видатні особисті достоїнства, той, навпаки, ясніше бачить недоліки власної нації, оскільки вони постійно перед його очима.
Все ж таки індивідуальність стоїть набагато вище від національності, і стосовно кожної окремої людини перша заслуговує в тисячу разів більше уваги, ніж друга.
[.] людська обмеженість, зіпсованість і порочність у кожній країні набувають іншої форми, яку й називають національним характером. [.] Окрема людина власними силами може зробити лише небагато і. тільки у співтоваристві з іншими становить вона дещо могутнє. Вона помічає цей факт, як тільки почне хоч трохи розвиватися свідомість, і виникає тоді прагнення вважатися діловим членом людського суспільства, здатним внести свою частку роботи pro parte virili (як повноцінна людина) й тому має право брати участь у вигодах людського співжиття....оскільки в цивілізованому становищі своєю особистою і майновою безпекою ми зобов’язані тільки суспільству і при всіх своїх заходах потребуємо допомоги інших, які, щоб діяти з нами заодно, повинні нам довіряти, то їхня думка про нас має велике, хоч і опосередковане значення. [.] суспільне становище людини завжди визначає належний їй ступінь честі. [.] треба згадати ще про національну честь. Це - честь цілого народу як окремої одиниці в спільності народів. Оскільки в цій спільності нема іншого суду, крім суду сили, й тому кожному членові треба самому захищати свої права, то честь нації полягає не тільки в тім, щоб вважатися такою, що заслуговує довіри (кредиту), але й у тому, щоб її боялися: звідси посягання на її права ніколи не можуть залишатися безкарними. [.] вона поєднує в собі вимоги громадської і лицарської честі.
.Важливий пункт життєвої мудрості полягає у правильному розподілі нашої уваги між теперішнім і майбутнім, щоб жодне з них не шкодило іншому..
Якщо ми бажаємо жити з людьми, то повинні кожного сприймати і визнавати з даною йому індивідуальністю, хоч якою б вона виявилася, і мати право турбуватися тільки про те, щоб добути з неї користь, яку вона може дати за своїм характером і властивостями, але нам не випадає ні сподіватися на її зміну, ні засуджувати її. в теперішньому вигляді.
.випереджати час треба лише теоретично, передбачаючи його дію; а не практично, тобто не варто підганяти його, вимагаючи раніше часу того, що може принести з собою тільки час. [.] особливість першої половини життя - це незадовільнена туга за щастям, то друга характеризується побоюванням перед нещастями. В старості ми краще вміємо запобігти нещастю, у молодості - переносити його.
[...] Що старшими ми стаємо, то більше економимо свій час...
.В молодості переважає інтуїція, в старості - мислення. [.] пристрасті не можуть приносити щастя, і не можна жаліти старість через недоступність для неї деяких насолод. [.] Корінна характерна ознака похилого віку - це звільнення від обманів: зникли ілюзії, які до тих пір надавали життю його принадливості». [...]
Еще по теме ШОПЕНГАУЕР Артур Афоризми життєвої мудрості:
- Перші спроби подолання Гегелівської філософії. Артур Шопенгауер
- 8.3. «Воля до життя» А. Шопенгауера
- Вихідні ідеї філософії А. Шопенгауера та С. К’єркегора
- Вихідні ідеї філософії А. Шопенгауера та С. К'єркегора
- «Любов до мудрості»: трансценденція взаємності
- Шопенгауэр
- «ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ» А. ШОПЕНГАУЕРА
- Глава 5. Постклассическая философия XIX века
- Мудрець
- 8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя"
- 1.1. Мудрість і філософія
- МУДРІСТЬ І ФІЛОСОФІЯ