ШОПЕНГАУЕР Артур Афоризми життєвої мудрості

[.] «Що є індивід - тобто особистість в широкому значенні слова. Сюди належать, отже, здоров'я, сила, краса, темперамент, моральний характер, розум і його розвиток. [.] одні й ті самі зовнішні події і стосунки відображаються на кожній людині зовсім по-різному, і в одному і в тому ж самому становищі кожен все ж таки живе у своєму особливому світі.

.найдешевший вид гордості - гордовитість національна. Хто нею одержимий, виявляє цим відсутність в собі яких- небудь індивідуальних якостей, якими міг би гордитися, оскільки інакше йому не треба було б хапатися за те, що у нього спільне з мільйонами. У кого є видатні особисті достоїнства, той, навпаки, ясніше бачить недоліки власної нації, оскільки вони постійно перед його очима.

Все ж таки індивідуальність стоїть набагато вище від національності, і стосовно кожної окремої людини перша заслуговує в тисячу разів більше уваги, ніж друга.

...оскільки в цивілізованому становищі своєю особистою і майновою безпекою ми зобов’язані тільки суспільству і при всіх своїх заходах потребуємо допомоги інших, які, щоб діяти з нами заодно, повинні нам довіряти, то їхня думка про нас має велике, хоч і опосередковане значення. [.] суспільне становище людини завжди визначає належний їй ступінь честі. [.] треба згадати ще про національну честь. Це - честь цілого народу як окремої одиниці в спільності народів. Оскільки в цій спільності нема іншого суду, крім суду сили, й тому кожному членові треба самому захищати свої права, то честь нації полягає не тільки в тім, щоб вважатися такою, що заслуговує довіри (кредиту), але й у тому, щоб її боялися: звідси посягання на її права ніколи не можуть залишатися безкарними. [.] вона поєднує в собі вимоги громадської і лицарської честі.

.Важливий пункт життєвої мудрості полягає у правильному розподілі нашої уваги між теперішнім і майбутнім, щоб жодне з них не шкодило іншому..

Якщо ми бажаємо жити з людьми, то повинні кожного сприймати і визнавати з даною йому індивідуальністю, хоч якою б вона виявилася, і мати право турбуватися тільки про те, щоб добути з неї користь, яку вона може дати за своїм характером і властивостями, але нам не випадає ні сподіватися на її зміну, ні засуджувати її. в теперішньому вигляді.

.випереджати час треба лише теоретично, передбачаючи його дію; а не практично, тобто не варто підганяти його, вимагаючи раніше часу того, що може принести з собою тільки час. [.] особливість першої половини життя - це незадовільнена туга за щастям, то друга характеризується побоюванням перед нещастями. В старості ми краще вміємо запобігти нещастю, у молодості - переносити його.

[...] Що старшими ми стаємо, то більше економимо свій час...

.В молодості переважає інтуїція, в старості - мислення. [.] пристрасті не можуть приносити щастя, і не можна жаліти старість через недоступність для неї деяких насолод. [.] Корінна характерна ознака похилого віку - це звільнення від обманів: зникли ілюзії, які до тих пір надавали життю його принадливості». [...]