СПЕНСЕР Герберт Досліди наукові, політичні та філософські

[.] «.Звичайне поняття про проґрес не тільки більш чи менш невиразне, але й значною мірою помилкове. Воно включає не так дійсний проґрес, як обставини, що його супроводжують, не стільки сутність, скільки його тінь.

Отже, суспільні зміни, які можна безпосередньо приписати особистостям, обдарованим незвичайною силою, треба відносити до соціальних причин, що породжують такі особистості, тому з найвищого погляду всі суспільні зміни треба віднести до загального процесу розвитку. [.] Суспільство ж - річ інша, його живі одиниці не втрачають і не можуть втратити індивідуальної свідомості, а община, з іншого боку, не має корпоративної свідомості як ціле.

«Підпорядкування нації одній людині не є нормальним порядком речей, він придатний для зіпсованого нездорового людства, але його треба перерости, і що швидше, то краще. Інстинкт, що приводить до такого суспільного ладу, не благородний інстинкт. Він спричинив численні злочини. [...] Одна людина, хоч якою б вона розумною і доброю була, нездатна до того, щоб одноосібно керувати діями дозрілого і змішаного суспільства... доброзичливий деспот дуже легко може накликати масу бідувань. часи старого режиму минули. Підпорядкування багатьох одному зробилось. непотрібним, поганим і неможливим. представницька влада краще забезпечує справедливість у відносинах між класами і окремими особистостями. Для управління цивілізованим суспільством потрібна не пристрасть до завоювань, але бажання спільного блага. Щоб успішно пропонувати закони суспільству, треба знати будову цього суспільства, принципи, на яких воно спирається, природні закони його проґресу. Якщо уряд не має точного і правильного розуміння суті соціального розвитку, він. допускатиме грубі помилки, сприяючи одним перемінам і припиняючи інші. Інакше кажучи, уряд має бути добре ознайомлений з соціологією. [.] історія розповідає. про битви, договори, переговори й віроломство. не особливо багато світла кидає на соціальну філософію, із неї важко вивести навіть прості принципи політичної економії. [.] всі явища, що становлять життя нації, є явищами життя взагалі й управляються законами життя - це головна таємниця. [.] Зростання, занепад, псування, поліпшення, загалом всі зміни в політичному організмі зумовлюються діями людських істот, а всі дії людських істот. підпорядковані законам життя взагалі, і їх не можна правильно зрозуміти без знання цих законів. [.] Закони Всесвіту ґрунтуються на незмінному співвідношенні речей між собою, вони не можуть затверджуватися або змінюватися голосуванням».

.«Вивчення історії і людської природи переконує нас, що одному не можна довірити інтереси цілої нації, якщо з ними розходяться його власні. інтереси.

.Складність, яка постійно зростає, що характеризує проґресування суспільства, є наслідком примноження кількості різних частин, які виконують різні функції. [.] Ми бачимо, що і в теорії, і на практиці представницька форма влади краще від всякої іншої забезпечує інтереси справедливості».

[...] «Головне - встановити правильну теорію правління, правильне розуміння призначення законодавства і його меж. [...] Вплив народу неминуче зростатиме. [...] Функції держави мають певні межі, і. цих меж в жодному разі не можна переступати».

«Демагоги легко вводять в оману саме тих людей, які бачать перед собою лише близькі результати й не беруть до уваги віддалених, хоч би їм і вказували на них. [.] мудрий громадянин уявляє собі прийдешні біди. ясно... і страх переважує в нім спокусу цієї миті. Всі процеси, що існують в людському суспільстві, виникають внаслідок збігу і зіткнення людських дій, характер і розміри яких визначаються людською природою. Вони є настільки ж наслідком природної причинності, як і всі інші результати, і так само передбачають кількісні відношення між причинами і наслідками. [.] повинні враховуватися належним чином рід і ступінь впливу. побічних факторів. які будуть результати, створені новими силами в їхній спільній дії з силами, що існували попередньо - завдання ще складніше. [.] колосальна праця, яку законодавчі зібрання затрачають щороку на виправлення зроблених [.] раніше помилок. [.] Велику заслугу суспільству зробив би той, хто взяв би на себе труд проаналізувати закони, видані. за останні 50 років, хто порівняв би результати, очікувані від цих законів, з дійсно одержаними наслідками. [.] Політичний фетишизм буде, доки люди будуть позбавлені наукової освіти, доки вони рахуватимуться лише з найближчими причинами, не знаючи причин віддалених і загальних.»

«В суспільстві, як і в індивідумі, є ряд структур, що роблять його здатним впливати на навколишнє середовище.

...Без організації праця не може обійтись; якась організація праці має існувати: якщо вона не виникла шляхом угоди за умови вільної конкуренції, то її нав'яже найвища влада. [.] Зрозуміло, що набагато легше передбачити і розрахувати дію машини, ніж діяльність організму. [.] якщо так важко вгадати вчинки індивіда, чи можливо хоч скільки-небудь точно визначити наперед дії того чи іншого суспільного ладу? [.] Як мало автори американської декларації незалежності й творці республіки передбачили той факт, що за кілька поколінь законодавство стане здобутком інтриґанів... що політична діяльність всюди буде забруднена вторгненням у цю сферу чужого елемента - балансу підтримки рівноваги між партіями, що виборці, замість того, щоб голосувати самостійно, становитимуть тисячоголове стадо, яким керує кілька вожаків (bosses), й що сфера суспільної діяльності буде закрита для порядних людей.

В суспільних відносинах, як і в інших речах, зміна неминуча. [.] Основна риса всякої проґресованої організації - розвиток реґулятивного апарату. [.] При системі добровільної кооперації, що існує, з її вільними договорами і конкуренцією нема потреби в офіційному нагляді за виробництвом і споживанням....реґулювальний апарат завжди схильний до посилення своєї влади. Уже тепер на континенті [.] чути вічні скарги на тиранічний характер бюрократії, на грубість і зарозумілість її представників. [.] природа людей взагалі не така, щоб перешкоджати на шляху розвитку бюрократичної тиранії.

.Тільки повільна зміна людської природи через суспільну дисципліну, й тільки це одне може створити безперервні зміни до кращого. [.] Поступово впродовж тисячоліть люди, розмножуючись, змушені були. вийти зі своєї першопочат- кової дикості, коли невелика кількість їх могла прогодуватися первісним способом, і перейти до цивілізованого стану, за якого спожиток для величезної маси людей можна здобути лише постійною працею...

.Американці були набагато далекоглядніші. щодо поваги права винахідників, і нація дуже багато виграє, визнаючи. право власності на продукти розуму. [.] людські суспільства не створюються, а розвиваються. Республіканська форма правління є найвищою його формою, але саме вона й потребує для свого здійснення найвищого типу людської природи - типу, якого поки що ніде не існує. Ми не доросли ще до нього. Американська нація як за своєю численністю, так і внаслідок різнорідності свого складу буде ще довго виробляти свою кінцеву форму, але ця. форма буде за своєю достойністю дуже високою. [.] американці [.] створять цивілізацію вищу, ніж всі ті, які коли-небудь існували. [.] Американець. пристрасно бажаючи майбутніх благ, не помічає того блага, що дає нинішній день, і коли це майбутнє благо досягнуто, він його нехтує, кидаючись знову в погоню за ще більш віддаленим благом. [.] Підірване здоров'я відображається на дітях, і причинена їм шкода дуже переважає те благо, яке вносить в їхнє життя великий достаток. Коли наука зробить наше життя належною мірою раціональним, люди зрозуміють, що з усіх обов'язків людини турбота про здоров'я є однією з найважливіших, і не лише в інтересах особистого благополуччя, але також для потомства. Здоров'я людини буде розглядатися як успадковане надбання, яке вона зобов'язана передати нащадкам. [.] ми потребуємо нового життєвого ідеалу. [.] ідеал життя змінюється залежно від соціальних умов.

.Я. за те, що жити треба не для того, щоб вчитися чи працювати, а навпаки: вчитися і працювати. для того, щоб жити... щоб зробити наше існування повним. [.] Річ у тім, що суспільство і його члени перебувають в такому стані взаємодії, що. з одного боку, характер суспільства визначається характером його членів, з другого - діяльність їхня (а разом з тим і їхні характери) залежить від змінюваних потреб суспільства, - зміна в одному викликає зміни другого. Що суспільне життя значною мірою впливає на волю членів суспільства, спрямовуючи її відповідно до своїх цілей, - це факт, що не підлягає сумніву. [.] важко переконати, що життя має вище призначення, ніж робота і накопичення багатства... що моральна краса вища від розумової сили».