НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ

З середини 19 ст. поряд з теологічним і філософським підхо­дами до вивчення релігії починає формуватись науковий підхід, відбувається становлення наукового релігієзнавства.

На той час гуманітарні науки накопичили значний фактологі­чний і теоретичний матеріали про релігію, її походження, еволю­цію, соціально-історичний характер у різних народів, що і дало поштовх розвитку наукового релігієзнавства, об’єктивного, не по­в’язаного з будь-якою богословською доктриною або конфесією.

Характерною рисою релігієзнавства того часу була значна ува­га до вивчення історії розвитку релігій, причин її походження, ши­роко застосовувався історичний метод, порівняльно-історичні до­слідження, методи антропології, етнографії.

Міфологічна школа.

На початку 20 ст сформувалась міфологічна школа (брати Якоб і Вільгельм Грімм, Макс Мюллер). Її представники вивчали величезний матеріал з історії давніх міфів, давши тим поштовх розвитку ряду наук: етнографії, фольклористики).

Інша назва цієї школи: натурміфологічна, астрально-міфологі­чна або натуралістична.

Міфологічна теорія. Її сповідував англійський лінгвіст Фрід- ріх Макс Мюллер (1823-1900), дослідник санскриту, засновник порівняльного вивчення релігії, який, вивчаючи мови давніх на­родів, зробив припущення, що релігія бере початок з міфу про Сонце, з обожнювання Сонця. Цим започаткував солярну теорію походження релігії. Це було ударом по теологічній концепції, бо певною мірою заперечувало надприродне походження релігії. Та концепція Мюллера мала хитку наукову основу.

Його праці: «Порівняльна міфологія» (1863); «Наука про мови» (1868); Мюллер - редактор і перекладач «Рігведи» та серії «Священні книги Сходу» (тт. 1-4, 1879-1904).

Вчені А.Кун, В.Шварц, М.Мюллер та ін. намагалися довести, що первісні релігійні вірування виникли з обожнення небесних явищ (Сонця, Місяця, вітру та ін ), яких людина не розуміла, але намагалася пояснити собі через уособлення (в людському або тваринному образі).

Така концепція була правдивою, хоч і однобічною. Вона визначала релігію як певну споглядальну і теоретичну діяльність людини, ігнору­ючи розвиток релігії в суспільстві від простих до складних форм.

Антропологічна школа.

Значних наукових успіхів досягла антропологічна школа, пред­ставниками якої були відомі вчені Е. Тайлор (1832-1917), Г. Спен­сер (1820-1903), Д. Фрезер (1854-1941), І. Леві-Брюль (1857-1939) та ін. Цю плеяду дослідників об’єднувало прагнення виводити при­чини виникнення релігії з природи людини, зі свідомості мисля­чого суспільства. Вони спиралися на антропологію, глибокі дослі­дження первісного суспільства.

Анімістична теорія. Класик цієї школи англійський етнограф, релігієзнавець, засновник еволюціоністської концепції розвитку культури Едуард Тайлор (Тейлор), автор відомої праці «Первіс­на культура» (1871) є творцем анімістичної теорії походження релігії. На його думку, релігія почалася з віри в духів і душу. Він назвав цю віру анімізмом, а релігія була створена мислячими людьми первісного суспільства - філософами-дикунами - на основі своїх уявлень про психічні явища (сон, непритомність, га­люцинації і, нарешті, смерть).

Англійський філософ і соціолог Г. Спенсер виводить похо­дження анімізму з ідеї «двійника»: первісна людина бачила свого двійника чи двійника іншої людини у сні або у мареннях, і в неї з’являлася думка про подвійну сутність людини.

Французький етнограф, соціолог і релігієзнавець Люсьєн Леві- Брюль розвинув оригінальну концепцію духовності первісної лю­дини як комплексу мислення, що мало колективний характер і формувалося первісним соціальним середовищем. Головними еле­ментами цього комплексу вважав мову, мораль і релігію.

Л. Леві-Брюль вивчав особливості мислення первісної людини, дійшов висновку, що у первісних людей існувало дологічне мис­лення, основане на афектах і відчутті співпричетності («містична партиципація»), що й обумовило створення понять, які не вклада­ються у логіку людського мислення.

Уявлення філософа про релігію як продукт дологічного мис­лення суперечили реалістичному поясненню самого релігійного процесу, історії релігії в цілому. В подальшій науковій діяльності Леві-Брюль відмовився від концепції дологічного періоду в істо­рії людського мислення. Його праці: «Мислительні функції в пер­вісних суспільствах» (1922), «Первісне мислення» (1935) та ін.

Німецький історик-соціолог Г. Кунов (1862-1936) вважав, що анімізм виник завдяки прагненню первісної людини до самопі­знання у філософському самозаглибленні.

Теорія аніматизму. На противагу анімістичній теорії похо­дження релігії виникла теорія аніматизму, яку розробляли видатні етнографи Л. Штеренберг (1861-1927), В. Богораз (1865- 1936). Всезагальне одухотворення речей всієї природи стало осно­вою для первісних релігійних уявлень - гака позиція представни­ків аніматичної теорії.

Критичне ставлення до анімізму висловлене і в концепції пре- анімізму, яку*"розробив англійський вчений Р. Маретт (1866— 1943). Виняткового значення у виникненні релігії він надавав вірі в силу, позбавлену індивідуальності і фізичних властивостей, яка не зв’язана з тілами, але проявляється в них. Ця віра передувала аніміз­мові, на думку Маретта. Прихильники преанімізму підкреслювали вирішальну роль емоцій у виникненні релігійних вірувань.

Анімістична теорія спонукала до високої оцінки розумових здібностей первісної людини.

Теорія прамонотегзму. Її автор католицький монах і етнограф А. Ланг (1841-1920), переконував, що люди споконвіку визнавали існування єдиного Бога. Ця віра виникла з розмірковувань первіс­ної людини щодо своєї творчої діяльності та з традиції батьківсь­кої влади в родині. Ланг пов’язував зародження релігії з періодом розвинутого патріархату. Але історія свідчить, що вона існувала ще за часів матріархату.

Таку ж версію обгрунтовував австрійський етнограф, лінгвіст, католицький монах В. Шмідт (1868-1954), один із засновників куль­турно-історичної школи в етнографії. Його дослідження «Похо­дження ідеї Бога» нараховує 12 томів.

Автор проявив величезну ерудицію і дослідив величезний фа­ктичний матеріал. Висунув концепцію «первісного божественного одкровення». Це знання найкраще збереглось у чистому вигляді в сучасних племенах із залишками первісної культури.

Магічна теорія. В етнографічних дослідженнях Джеймса Фрезера (1854-1941), автора популярного дослідження «Золота гілка» (1890), висунуто магічну теорію походження релігії, згідно з якою походження релігії пов’язується з магією.

Спочатку виникла магія, і первісна людина з допомогою особ­ливої, магічної сили намагалася вплинути на природний стан ре­чей. Фрезер досліджував магію з позицій еволюціонізму. Ввів у науковий обіг класифікацію магічних обрядів і дій на наслідуваль­ну (гомеопатичну), заразливу (контрагіозну) і часткову (парціо- нальну) магію.

Коли людина переконалася у неспроможності магії, то зроби­ла висновок про наявність у природі таємних сил і свою залеж­ність від них. Так виникла релігія. Але й вона виявилася безсилою у боротьбі людини з природою. Тоді настає третій етап духовного розвитку людства - етап панування науки. За Фрезером, магія, релігія і наука рівноправні, є ланками єдиного ланцюга. Насправ­ді це різні галузі мислення і діяльності людей.

Дослідження Фрезера відзначаються фундаментальністю і зу- лученням великого фактичного матеріалу.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Які існують концепції походження релігії?

2. У чому полягають особливості наукових теорій досліджен­ня виникнення релігій і в чому їх відмінність від богословських теорій?

3. Що таке ранні форми релігійних вірувань і в чому їх специ­фіка?

ЛІТЕРАТУРА

1. Академічне релігієзнавство. Підручник. - K., 2000.

2. Релігієзнавчий словник /За ред. А.Колодного і Б.Лобовика. - K., 1996.

3. Релігієзнавство: Підручник/За ред.

4. Батай Ж. Теория религии //Батай Ж. Теория религии. Ли­тература и Зло. - Минск, 2000. - С.5-120.

5. Бергсон А. Два источника морали и религии. - M., 1994.

6. Бердяев Н.А. Наука о религии и христианская апологетика //Путь, 1927. - С.39-53.

7. Бубер М. Два образа веры. -M., 1995.

8. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг. //Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. — Т. 20.

9. Лэнг Эндрю. Становление религии / Религиоведение. Хрес­томатия. -M., 2000.

10. Москалець В.П. Психологія релігії. - K., 2004.

11. Мень А. История религии. -M., 1994.

12. Мюллер М. Введение в науку о религии /Религиоведение. Хрестоматия. -M., 2000.

13. Никонов К. И. Религиозен ли человек по природе? - M., 1990.

14. Спенсер Герберт. Принципы социологии. /Религиоведение. Хрестоматия. - M., 2000.

15. Тайлор Е. Первобытная культура. - M., 1989.

16. Тойнби А. Дж. Постижение истории. - M., 1991.

17. Французские просветители 18 в. о религии. - M., 1960.

18. Фрезер В. Золотая ветвь. -M., 1980.

19. Фрик Генрих. Сравнительное религиоведение. / Религио­ведение. Хрестоматия. - M., 2000.

20. Черній А.И. Релігієзнавство. - К., 2003.

21. Яблоков И.Н. Религия: сущность и явления. -M., 1982.