ТРУБЕЦЬКОЙ Сергій Про природу людської свідомості
[...] «Хоч наше знання соціологічних законів спірне й хитке, - навряд чи можна заперечувати певну органічну цілісність у самому історичному процесі, чи відому розумну, логічну єдність у наступності й розвитку загальнолюдських знань і культурних основ.
Розглядаючи історичний процес загалом. виявляємо, що світові ідей, які визначали його хід, мають надособову, позитивну об’єктивність: це ніби загальні основи, втілювані в історії; бачимо, що великі події й перевороти непояснимі з окремих, індивідуальних дій, інтересів і потуг, із випадкових, одиничних вчинків, але що вони визначаються загальними масовими рухами, іноді зовсім стихійними, загальною свідомістю, спільними інстинктами й потребами. [...] Ми не хочемо заперечувати роль особистості в історії. особистість може мати й справді має в ній загальне значення. Однак універсальне значення особистості й потребує пояснення. [.] є особистості, здатні подавати спільні інтереси й ідеї, управляти людьми в ім’я спільних інтересів, вести, вчити й просвіщати. Ці здібності, притаманні історичним особистостям, справжнім діячам і вчителям людства, потребують пояснення. [.] історична особистість є продуктом свого суспільства; воно творить її, і вона проймається спільними інтересами. Вона репрезентує його органічно, втілює, зосереджує в собі відомі прагнення, оскільки може їх усвідомити краще від інших, знайти шлях до розв’язання назрілих історичних завдань...Там, де народна інтеліґенція не організована або дезорганізована, народне тіло може відчувати нужду й потреби, без того щоб викликати відповідні дії центральних органів.
.Сила держави - в її життєвих принципах, у внутрішній єдності духа, що обумовлює політичний і культурний устрій. І ось чому істотним завданням кожної держави є просвіта народу й створення його інтеліґенції».
«Отже, в тій чи іншій формі особистість становить суспільство і свою епоху. [.] Якщо існує позитивний проґрес в будь-якій галузі життя, якщо розвивається суспільство, наука, мистецтво, релігія, то особистість може й повинна вносити дещо безумовне у своє суспільство - свою свободу, без якої нема ні права, ні пізнання, ні творчості. [.] Розглядаючи світовий процес, ми бачимо, як важко й повільно зароджувалась людська особистість, як сутужно розвивалася її самосвідомість».
Еще по теме ТРУБЕЦЬКОЙ Сергій Про природу людської свідомості:
- РІККЕРТ Генріх Науки про природу і науки про культуру
- Кримський, Сергій Борисович ( нар. 1930 р.)
- Питання про природу та сутність людського пізнання, його можливості, рівні, форми, ознаки достовірності знання упродовж майже всієї історії філософії були її органічною складовою частиною. Без
- ПОДОЛИНСЬКИЙ Сергій Праця людини та її відношення до розподілу енергії
- 13.3. Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини
- 14.2. Феномен людської особистості та проблема її онтологічного статусу
- Феномен людської особистості та проблема її онтологічного статусу
- Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини.
- Глава 4 Философия природы (Взаимодействие природы и общества)
- Основні аспекти буттєвих виявлень людської особистості
- 14.4. Основні аспекти буттєвих виявлень людської особистості
- Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики
- 12.2. Проблема походження свідомості
- Проблема походження свідомості