<<
>>

Софісти V століття

З постанням афінської демократії у V столітті вся ця інтелектуальна активність, яка була поширена у грецьких колоніях Іонії, Малої Азії та південної Італії, переміститься в Афіни.

Мислителі, викладачі, вчені збираються в цьому місті, приносячи сюди способи думки, які до цього моменту були тут майже невідо­мими, і які тут приймають добре або не дуже. Напри­клад, той факт, що Анаксагор[18], який прибув з Іонії, був звинувачений в атеїзмі та змушений був відправитися у вигнання, добре демонструє, що дух пошуку, який розвинувся у грецьких колоніях Малої Азії, був гли­боко чужим для афінян. Знамениті софісти V століття також часто є іноземцями. Протагор та Продик приїха­ли з Іонії, Горгій — з південної Італії. Рух думки, який вони уособлювали, був одночасно і продовженням, і розривом з тим, що йому передувало. Продовженням настільки, наскільки метод аргументації Парменіда, Зенона Елейського чи Меліса присутній у парадоксах софістів, продовженням також з огляду на намір со­фістів зібрати докупи все наукове чи історичне знан­ня, накопичене мислителями до них. Але й розривом, оскільки вони, з одного боку, піддавали радикальній критиці це попереднє знання, наполягаючи, кожен у свій спосіб, на конфлікті, який протиставляє природу (phusis) та людські конвенції (потоі), а також і тому, що їхня діяльність була повністю спрямована на нав­чання молоді досягненню успіху в політичному житті, їхнє навчання відповідало потребі. Розвиток демок­ратичного життя вимагав, щоб громадяни, особли­во ті, хто хоче дістатися влади, досконало оволоділи мовною діяльністю. До цього моменту молоді люди здобували досконалість, arete, через sunousia, тобто шляхом прилучення до світу дорослих, що не перед­бачало спеціалізації[19]. Софісти натомість запровадили виховання у штучному середовищі, яке залишиться характерною рисою нашої цивілізації[20].
Вони були професіоналами освіти, передусім педагогами, хоча за Протагором, Горгієм чи, наприклад, Антифоном, слід визнати помітну оригінальність. В обмін на платню вони навчали своїх учнів рецептам, які давали змогу переконувати слухачів і з надзвичайною вправністю захищати позицію «за» чи «проти» (антилогії). Пла­тон та Аристотель дорікатимуть їм за те, що вони є комерсантами у галузі знання, що вони торгують ним оптом та вроздріб[21]. Утім, вони викладали не лише тех­ніку переконливого дискурсу, але й усе те, що могло слугувати досягненню ерудиції, яка завжди захоплю­вала аудиторію, тобто загальну культуру*, під якою мається на увазі як наука — геометрія чи астрономія, так і історія, соціологія чи теорія права. Софісти не засновували постійних шкіл, але пропонували в обмін на винагороду курси лекцій і, щоб привабити слуха­чів, з метою самореклами, давали публічні лекції, за допомоги яких підвищували цінність свого знання та своєї вправності. Це були мандрівні викладачі, які за­вдяки цьому посприяли своїм знанням не лише Афі­нам, а й іншим містам.

Таким чином, arete, досконалість, що відтепер ро­зумілась як компетентність, яка повинна була давати змогу відігравати роль у громаді, може здобуватись шляхом навчання, якщо той, хто навчається, має при­родні здібності та достатньо в ній вправляється.

<< | >>
Источник: Адо Π.. Що таке антична філософія? / Переклад з французь­кої С.Л. Йосипенка. — K.: Новий Акрополь,2014. - 428 с.. 2014

Еще по теме Софісти V століття:

  1. 3.1.5. Давньогрецька філософія класичного періоду: софісти, Сократ, Платон
  2. Постіндустріальні трансформації та виклики XXI століття
  3. Сучасна філософська антропологія виникла у 20-ті роки XX століття.
  4. Концептуалізація управління освітою на початку ХХІ століття
  5. Просвітництво - це важливий етап розвитку європейської ідеології та культури кінця XVII - початку XIX століття
  6. XX століття особливо гостро поставило питання про буттєві засади людини, що спричинило підвищення інтересу до різних форм людського самовиявлення та самоусвідомлення.
  7. ЗМІСТ
  8. Класичний період античної філософії (Сократ, Платон, Аристотель)
  9. ДАВНЬОГРЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ: СОФІСТИ, СОКРАТ, ПЛАТОН
  10. Стоїцизм
  11. § 2. Філософсько-правове вчення Карла Маркса і Фрідріха Енгельса
  12. Епікурейство
  13. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть