Свідчення Геродота

Можна бути майже впевненим, що досократики VII та VI століття до Різдва Христового, наприклад Ксенофан чи Парменід, а можливо навіть (всупереч певним античним, але досить спірним свідченням) і Піфагор^[22] та Геракліт^{[23] [24], не знали ні прикметника philosophos, ні RiecnoKaphilosophein (філософувати), ні, тим більше, словаphilosophia.}

Дорогий мій афінянине, до нас дійшли певні чутки про твою мудрість (sophies) і про твої мандри; твоє прагнення до набуття знань (philosophe∂n) і цікавість змусили тебе відвідати багато κpaιβⁱ.

Ми бачимо тут, що тоді являли собою мудрість та філософія. Подорожі, до яких вдався Солон, не мали іншої мети, аніж пізнавати, здобувати широкий до­свід реалій та людей, відкривати водночас різні краї та звичаї. З цього приводу слід зазначити, що досократи- ки, здається, вже позначали свої розмірковування як historia, тобто збирання відомостей^[25]. Такий досвід міг зробити з того, хто його здобув, доброго суддю у спра­вах людського життя. Ось чому Крез запитує Солона, хто, на його думку, є найщасливішою людиною. І той відповідає йому, що ніхто не може бути названий щас­ливим доти, доки не закінчиться його життя.

Відтак Геродот засвідчує існування слова, яке, можливо, було вже модним, в будь-якому разі повин­но було стати таким у Афінах V століття — Афінах де­мократії та софістів. Після Гомера складні слова, що містять слово philo, служили назагал для позначення схильності того, хто вбачає інтерес, задоволення чи мету свого життя у присвяченні його певній діяль­ності: philo-posia, наприклад, це здатність отримувати задоволення від напоїв та інтерес до них; philo-timia, це прагнення до отримання почестей; philo-sophia, та­ким чином, буде інтересом до sophia^[26].