Сучасна філософська антропологія виникла у 20-ті роки XX століття.

Її основоположником традиційно вважають М. ПІелера, однак цей філософський напрямок є визначальним для всієї філософії, яка завжди тяжіла до проблеми людини. Сьогодні можна говорити, що філо­софсько-антропологічний рух став масовим у зв'язку з певними глибинними процесами в розвитку сучасної захід­ної і вітчизняної свідомості, у звязку зі змінами в харак­тері активності індивіда.

Розвиток антропологічного способу мислення невід'єм­ний від діяльності філософів, які належать до різних шкіл, напрямів і сфер культури — екзистенціалізму, персо­налізму, структуралізму тощо. При такому розгляді філо­софська антропологія виявляється елементом більш ши­рокого ідейного комплексу — філософії і світоспоглядання антропологізму, який сформувався на основі різних тео­ретичних і художніх концепцій. Звертаючись до без­посередності людської реальності, філософська антропо­логія висуває завдання створення загального уявлення про людину, котре могло б мати інтегруюче і спрямовуюче значення в життєдіяльності суспільства. Засвоєння ство­реного образу сприяло б розвиткові більш високих форм людської життєдіяльності, які могли б більшою мірою бути проникнутими духовним началом.

Ключові слова

антропологія, універсальність, індивідуальність, реалізм, антропосфера, діалогізм, цінність, соціальне, біологічне, смерть, сенс життя

«В нашу епоху вперше у майже десятитисячо літній іс­торії людина повною мірою стала для себе «проблемою »: вона вже не знає, що вона є, і разом з тим знає, що вона цього не знає».

М. Шелер

14.1.