10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму

• Філософію, яка пояснює реальність і свідомість як природний процес, що пізнається в об'єктивно-значущій формі, Е. Гуссерль називає натура­лізмом. Наслідування природно-наукового зразка, для якого тільки просторово-часовий тілесний світ є природою, означає неминучу на­туралізацію свідомості.

• Спробу обґрунтування філо­софії, її значущості через спирання на психологію як науку про факти Е. Гуссерль називає психологізмом. Така спроба позбавляє філософію її пред­мета Це пояснюється, по-перше, тим, що фактуальна наука не може бути обґрунтуванням ейдетичної науки, оскільки ейдетична наука має справу не з випадковими фактами, а з апріорними інтенційними основами емпірично­го. По-друге, сутність психічного виключає буття в смислі тілесного буття природи, котре пізнається як індивідуальна тотожність у множині дослідів.

Концепцію свідомості Е. Гуссерль будує на основі поняття інтенційності (інтенція - спрямованість будь-якого акту свідомості на об'єкт). Поняття інтенції ввів у вжиток психолог Ф. Брентано, вчитель Е. Гуссерля. Будь-яка свідо­мість є «свідомістю про» (про щось). Інтенційність внутрішнього властива свідомос­ті, тому вивчення її сутності означає вивчення її смислу та її предметності. За­вдяки їм конституюється система переживань, через які для ego («Я») існує світ.

• Історицизм, подібно до пси­хологізму, також намагається об­ґрунтувати філософію через спи­рання на історію як на науку про факти. А факт, вважає Е. Гуссерль, не має і не може мати абсолют­ної цінності. Тому як істори­цизм, так і психологізм з точки зору феноменології є варіантом псевдофілософії, а не строгим і точним філософським знанням.

Єдиною дисципліною, здатною зробити філософію строгою і точ­ною наукою, є феноменологія.

На відміну від трактування свідомості І. Кантом як такої, що утворює об'єкт, Е. Гуссерль вважає: свідомість лише виявляє об'єкт у людині (в мені), і більше нічого. У подвійному - ейдетичному і трансцендентальному - вимірі феномен, так само як і його явленість свідомості, репрезентує собою щось абсолютне - сутність речі, її буття. Свідомість, яка здійснює редукцію, є самодостатньою, і завдяки її діяльності нам відкривається єдине абсолютне буття. Інтенція на об'єкт, який безпосередньо і в оригіналі дано свідомості, є інтуїцією. Завдання філософії полягає в досягненні очевидності, заснованої на об'єктивній апеляції до інтуїції, а не на чиїхось точках зору.

• Поняття «конституювання» завершує теорію Е. Гуссерля. Свідомість є конституюючий потік переживань. Формою конституювання є феномено­логічна темпоральність — єдність минулого, майбутнього і теперішнього в одному інтенційному акті свідомості Завдяки конституюванню у формі темпоральності (часовості) свідомість «Я» володіє навколишнім світом і самим собою. Філософія, - вважає Е. Гуссерль, - і є вищим прагненням Розуму конституювати з дійсною очевидністю «Я» і те, чим є світ для цього «Я».

10.3. Вплив феноменології на філософію XX століття

• 3 феноменології Е Гуссерля починається новий етап розвитку європейсь­кої філософії. Видатні мислителі XX ст. використали основні поняття і ме­тод гуссерліанського вчення. М. Гайдеггер, а пізніше Ж.-П. Сартр застосову­вали метод для дослідження фундаментальних понять буття, часу, людського існування і свободи; М.

Вплив гуссерліанства пояснюється новим уявленням про предмет філосо­фії та її мету. Філософія - це не якась система висловлювань і доказів, а зу­силля, котре змушує об'єкт «проявитися», інтуїтивне «роблення його очевид­ним». Для Е. Гуссерля найвищий принцип філософії - не картезіансько-кан­тівський принцип «я мислю», а принцип «я можу», тобто інтуїція - очевидна і така, гир робить очевидне. Об'єктивним корелятом «я можу» виступає те, що Гуссерль називає горизонтом. Горизонт - це спектр можливостей прояву об'єкта, всередині якого визначено коло решти актуальних інтенцій одного і того ж об'єкта. Філософія, таким чином, постає, згідно з Гуссерлем, як інший спо­сіб прожити природне життя, виходячи не з віри в його реальність, а з прояс­нення його сутності. При цьому феноменологія залишає самі речі такими, яки­ми вони є: якщо вони ірраціональні - то ірраціональними, якщо раціональні - то раціональними. Феноменологія визнає апріорність буття сутності відносно реальності факту. Будь-яке об'єктивне буття інтенційно засновується на бутті чистої свідомості

Заслуга Е. Гуссерля полягає в новій філософській інтерпретації пробле­ми свідомості Він аналізує свідомість не з точки зору її змісту (це справа пси­хології як фактуальної науки), а з точки зору її інтенційної мети (ноеми). Ноема - це те дещо, яке виявляє се­бе у свідомості і тільки завдяки сві­домості, але не є ні нею самою, ні її частиною. Будь-який спосіб свідо­мості має свою ноему. Наприклад, акт оцінки як свій ноематичний корелят має існуючу об'єктивно і незалежно від нього цінність. При цьому смисл ноеми залежить не від свідомості, а від самої ноеми.

Для дослідження свідомості Е. Гуссерль використовує поняття «чистої свідомості» як принципово непредметної і вільної від усього, що не є свідомістю. Будь-який предмет повинен бути «схоплений» тільки як корелят свідомості Предмет при цьому не перетворюється на свідомість, в якій немає нічого, крім значень. Інтенційним корелятом очевидності є Істина. Логічна очевидність виступає лише як окремий випадок інтенційної очевидності

• Важливе значення має гуссерліанське поняття «життєвого світу». Він є докатегоріальною галуззю суто людських «смислових формацій», первісних щодо розвитку науки і не зникаючих з її розвитком Тільки філософія в її феноменологічному варіанті може сказати щось стосовно людини як суб'єкта вільного вибору і залишити людині свободу виходу до нових горизонтів. Тільки феноменологія встановлює зв'язок з «життєвим світом», світом комунікатив­ної і смислової інтенційності.