Філософія особистості

Усвідомлюючи «іншість» «Іншого», ми усвідомлюємо також його відмінність від нас, - адже всі люди різні. Щоб підкреслити відмінність однієї людини від іншої, використовують термін «осо­бистість», однак перед тим, як розкрити зміст цього поняття, да­вайте з’ясуємо його співвідношення з такими поняттями, як лю­дина, індивід та особа.

Вони описували особистість, як самостійну, цілісну, духовно- стійку людину, яка самоусвідомлює свою цінність, неповторність, знає свої можливості й переваги, має власні принципи, життєву позицією та уявлення про світ. Можна бути людиною, індивідом, зрештою, особою, однак не бути особистістю. Український філо­соф Василь Лісовий у 70-х роках ХХ ст., після того, як арешту­вали за дисидентські погляди його друзів і колег, звернувся до влади з проханням арештувати і його, оскільки він повністю роз­діляє принципи і погляди своїх побратимів. 11 років він провів у радянських концтаборах, але не відмовився від власних поглядів. Це приклад яскравої особистості. Представники персоналізму розкривають суспільну роль особистості. Вони вважають, що саме наявність особистостей у суспільстві робить його могутнім, а культуру - величною. Особистість іноді вибирає смерть, однак не порушує свої принципи. Для особистості бути - означає бути собою.

Стосунки особистості з іншими людьми не завжди гармонійні. Принципову противагу особистості й суспільства обстоює чимало філософій. У ХХ столітті особистість опинилася під загрозою. Відчуження людини від діяльності, незадоволеність духовних потреб, засилля «індустрії культури», спрямованої на примітиві­зацію людини, не сприяє виникненню та формуванню особистос­тей. Однак, не зважаючи на це, особистості завжди були й будуть, адже вони змінюють світ і творять історію.

Філософська антропологія не лише вивчає сутність людини, але й вказує невідповідність людини її сутності. Протягом ХХ ст., та й зараз часто говорять про «випадання» людини зі своєї «істин­ної природи», відхід від самої себе.

Час-від-часу політики чи священики прагнуть привести люди­ну до хибного розуміння власної сутності і призначення. Інколи стверджують, що призначення людини у «служінні державі», Бо­гові чи іншій людині. Однак така людина перестає бути людиною, стаючи інструментом маніпуляції влади, служницею релігії, дер­жави чи іншої людини. Намагання і турбота про те, як би людина стала людяною, а не не-людяною, тобто відірваною від своєї сутності, називається гуманізмом^12,5'.

Досить часто гуманізм розуміють хибно, наприклад, вважають «гуманістом» викладача, котрий незаслужено ставить хороші оцінки, але гуманізм - це не доброчинність, а допомога людині стати людиною.

Питання до семінарського заняття

1. Сутність людини.

2. Тілесність людини.

3. Проблема походження людини.

4. Смисл життя людини.

5. Людське буття як «співбуття».

6. Філософія особистості.

Завдання, вправи, тести

1. Вставте пропущені слова

Розділ філософії, що вивчає людину називається............

... вважають «першовідкривачем» людини, тобто мислителем, який уперше привернув увагу філософів до проблеми людини.

Засновником філософської антропології вважають....

2. Заповніть пусті рамки

²⁵² Це тлумачення терміну «гуманізм» належить філософу Гайдеґеру.

2. Заповніть пусті рамки

4. З'єднайте лінією речення у лівому стовпчику із відповідним йому словом у правому

Істота, що належить до людського роду

Індивід

Окрема людська одиниця

Особистість

Неповторна людина, що усвідомлює свою неповторність і намагається її підтримати

Людина

5. Виберіть із п 'яти варіантів відповідей на кожне запитання один правильний

1. Термін «філософська антропологія» означає:

а) філософське вчення про суспільство;

б) філософське вчення про людину;

в) філософське вчення про мораль;

г) філософське вчення про відносини людини і світу;

д) філософське вчення про природу.

2. Засновником філософської антрополо­гії є

а) Гусерль;

б) Шелер;

в) Гайдеґер;

г) Конт;

д) Пола.

3. Що з перерахованого є головною сутнісною ознакою людини?

а) діяльність;

б) трансцендентність;

в) ідеальність;

г) вітальність;

д) матеріальність.

4. Яка із перерахованих нижче версій походження людини стверджує, що розум і матерія виникли на загальній основі і є лише двома властивостями однієї й тієї ж реальності.

а) еволюціоністська;

б) антропна;

в) версія виникнення людини внаслідок збою у ході природних процесів;

г) креаціоністська;

д) релігійна.

5. Засновником персоналізму є:

а) Гусерль;

б) Шелер;

в) Гайдеґер;

г) Мунь'є;

д) Пола.

Література:

1. Шеллер М. Избранные произведения.- М., 1994.

2. Тейяр де Шарден П. Феномен человека.- М., 1987.

3. Мунье Э. Что такое персонализм.- М., 1994.

4. Мунье Э. Персонализм.- М., 1992.