Філософія в системі культури, її соціальний, смис- лотворчий і гуманістичний характер. Основні функції філософії

Філософія є найвеличнішим витвором людського розуму і вер­шиною культури.

Як вершина культури філософія є індикатором її розвитку. Ве­лична філософія - показник величної культури.

Окрім того, що філософія, нібито, узагальнює всі здобутки національної чи світової культури, вона може призводити й до культурних революцій, культурних змін. Наприклад, різноманітні мистецькі напрями культури модернізму ХІХ-ХХ ст. спиралися на різні філософські течії, що виникали в ту пору, насамперед під упливом філософії Шопенґауера та Ніцше.

Латинське слово «functio» близьке до українських слів «діяль­ність», «робота», «призначення», «обов’язок». Отже, які функції філософії, яке її призначення, яку «роботу» вона виконує в межах культури? Основні функції філософії в культурі такі:

а) світоглядна - вона формує погляд на світ;

б) пізнавальна - вона задовольняє потребу людини у пізнанні;

в) методологічна - вона дає методи, способи, якими дослід­жуються ті чи інші процеси й явища в різних науках (категоріально- логічний метод, метод системно-структурного та структурно- функціонального аналізу - вони були розроблені у межах філософії, а потім запозичені й іншими науками);

г) соціально-практична - вона може змінювати і перетво­рювати світ.

Інколи говорять про критичну та виховну функції філософії в культурі. Тобто філософія, окрім усього, формує критичний погляд на світ та виховує (формує) людську особистість.

Філософські поняття (категорії) досить часто можуть бути одночасно і категоріями культури.

Протягом століть мислителі роздумували над питанням про природу суспільства та людини, про її сутність, про те, що їй треба робити, як жити. Філософія надавала смислу людському існуванню, виступала духовно-творчою і смислотворчою осно­вою людського життя. Вона формувала в людини вміння пова­жати загальнолюдські цінності. В сучасному світі філософія констатує «невідповідність» людини її природі, її сутності. Філо­софське осмислення дійсності показує, що людина часто стає інструментом маніпуляції влади, служницею релігії, держави чи іншої людини. Роздум і турбота про те, як би людина стала людяною, а не не-людяною, тобто відірваною від своєї сутності, називається гуманізмом^[10]. Оскільки філософія намагається від­повісти на питання: «В чому полягає сутність людини?» і «В чому полягає сенс її існування?», «Як зробити людину щасливою?», то вона є гуманістичною за своїм характером.

3.