Філософські ідеї Й.-Г. Фіхте та Ф.-В.-Й. Шеллінґа
Ідеї Канта із захопленням сприйняв Йоганн-Готліб Фіхте (1762 - 1814), який ще більше підсилив ідею активності суб'єкта (людини) у процесі пізнання. Фіхте вважав, що з міркувань Канта можна без будь-яких втрат вилучити "річ-у-собі", адже вона все одно не мала ніяких визначень.
Тому весь зміст пізнання або ж зміст наших уявлень можна вивести з активності Я: "Джерелом будь-якої реальності постає Я, оскільки воно є безпосереднім. Тільки через посередництво Я і разом з ним надається і поняття реальності". За Фіхте, самоутвердження Я тотожне з йогб"буттям: «Будь-яка реальність діяльна, і все діяльне є реальністю». Але задля того, щоб із діяльності Я виник хоч якийсь зміст, йому треба мати межі, границі діяльності (безмежне є невизначене). І оскільки єдиною реальністю є лише Я, то воно може розмежуватися тільки із самим собою: Я відрізняє себе від себе ж самого у вигляді не-Я. Із цього протистояння починає розгортатися зміст усієї реальності Я. Насамперед це просторово-часові окреслення дії.реальність Я - це крапка, його відхід від себе - лінія, заперечення лінії площина, рух площини - об'єм.
Фіхте особливо наполягав на тому, що ретельно фіксована конструктивна діяльність розумового Я відкриває шлях до значного підвищення достовірності та ефективності наукової теорії (і в тому він мав рацію). Щодо людини, то Фіхте вважав діяльність її першим і основним визначенням: "Діяти! Діяти! - ось для чого ми існуємо".
Відповідно, особливою цінністю стає свобода: "Істинною метою людського роду... є не розуміння буття, а розумне становлення через свободу". Досить очевидно, що ідеї Й.-Г. Фіхте були співзвучні своїй епосі, а багато в чому знаходять прихильників і в наш час. Ще один представник німецької класичної філософії Фрідріх-Вільгельм-Йозеф Шеллінґ (1775 - 1854), поділяючи думки Канта й Фіхте, по-своєму змінив в ідеях останнього змістові акценти.
Шеллінґ вважав, що вихідним пунктом для знання та виявлення будь-якої реальності є Я, яке себе усвідомлює. Будь-які кроки такого самоусвідомлення постають як єдність, тотожність об'єкта та суб'єкта. Останні завжди співвідносні; сказавши "об'єкт", ми неодмінно маємо на увазі, що таким він є для когось, тобто для суб'єкта, і навпаки. Водночас вони є сторонами розуму, що усвідомлює себе, який лише один може бути початком як знання, так і реальності. Отже, такий розум є єдністю дії та споглядання, але це вже не окремий індивідуальний розум, а всезагальний світовий.♦ Шеллінґ робить висновок, що необмежені, довільні прояви Я мають більш цілісний, більш синтетичний характер. Тому мистецтво перевершує науку: "Таким чином постулюється наявність... водночас як свідомої, так і несвідомої діяльності. Такою діяльністю може бути лише естетична діяльність"; митець діє вільно, але не бездумно.
Отже, Й. -Г. Фіхте та Ф. -В. -Й. Шеллінґ розвинули ідеї. Канта в напрямі зближення форм інтелектуальної активності та форм бутгя, наполягаючи на їх генетичному зв'язку аж до повного ототожнення.
Еще по теме Філософські ідеї Й.-Г. Фіхте та Ф.-В.-Й. Шеллінґа:
- Філософські ідеї Й.-Г. Фіхте та Ф.-В.-Й. Шеллінґа
- Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі
- Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі
- 10.2. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі
- Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- Філософські ідеї пізнього Відродження
- Філософські ідеї пізнього Відродження
- 7.7. Філософські ідеї марксизму
- ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ МАРКСИЗМУ
- Філософські ідеї в українській культурі Польсько- Литовської доби (XV - поч. XVII ст.)
- Університетська філософія в Україні ХІХ ст. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах
- 10.5. Університетська філософія в Україні XIX ст. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах
- ШЕЛЛІНҐ Фрідріх Про світову душу
- Суб'єктивний ідеалізм І. Фіхте