Філософські ідеї в культурі Київської Русі

Українська філософія була особливим феноменом на тлі всього світового філософського процесу, тому її історію доцільно роз­глянути окремо.

Перші філософські ідеї з’явилися в Україні у період Київської Русі^[192].

Історія зберегла визначення філософії, яке дав свого часу Ки­рило. Філософія, на його думку, - це «божих і людських речей розуміння як може людина наблизитися до Бога, яке ділами учить людину образом і подобою бути тому, хто її створив»^{[193] [194] [195].}

У даному визначенні ми знаходимо дві важливі ідеї, які окрес­лять сутність української філософії на довгі віки.

Перша ідея втілена в словах «образом і подобою бути...». Уяв­лення про філософію як уподібнювання Богу сягає витоками Пла- 194 · 195 -

тона, щоправда «християнізованого», і це важливо, оскільки для всієї подальшої української філософії надзвичайно привабли­вим буде християнський платонізм.

Друга ідея, втілена в словах, - «ділами учить». Це також важли­вий момент, тому що упродовж століть українська філософія напо­лягла не стільки на мудрому філософському вченні, скільки на мудрому філософському житті, тобто була «практичною» за своїм характером.

У Х столітті нашої ери зав’язалися тісні стосунки Русі з Візан­тією. Для Візантії вони проявлялися у військовій підтримці з боку Русі, а для Русі - в запровадженні у 988 році візантійського варі­анту християнства (православ’я).

Однак сприйняття цих ідей було специфічним. Однією з найхарак­терніших рис давньоруської філософії було уявлення про універсаль­ну єдність матеріального та ідеального, і таке уявлення було невипад- ковим і небезпідставним. Справа в тім, що Київська Русь отримала християнство в той час, коли її міфологія була на вершині свого роз­витку, а міфологічна свідомість, як ми знаємо, не розділяє ідеального та матеріального взагалі, - для неї вся матерія є одухотвореною, на­повненою ідеальними божествами. Це і наклало відбиток на всю давньоруську філософію. Один із найвидатніших мислителів Русі Ки­рило Туровський (1130-1182) у «Притчі про людську душу і тіло» змальовує образ ідеальної душі (сліпця) і матеріального тіла (хромця), які нерозривно пов’язані одне з одним. Душа (сліпець) назавжди при­речена сидіти на плечах у тіла (хромця). Таким же нерозривними мис- ляться і чуттєве та раціональне пізнання, які об’єднується в людсько­му серці.

Уявлення про суспільство у Київській Русі також перебували, у значній мірі, під упливом візантійської філософії, яка, по-перше, вважала, що люди не є рівними між собою, тобто суспільство є ієрархаїзоване, таке, що складається з різних прошарків людей, які мають різний статус і різні права, а по-друге, - що будь-яка влада походить від Бога. Таких поглядів дотримувався зокрема митрополит Іларіон (сер. ХІ ст.), автор «Слова про Закон і Благо­дать» - першого давньоруського оригінального тексту, наповне­ного філософськими ідеями.

Такою у найзагальніших рисах була філософія періоду Київ­ської Русі. Насамкінець слід зауважити, що давньоруська філосо­фія за своїм характером не мала типової для Заходу професійної форми, тобто всі розглянуті вище ідеї втілювались у літературних текстах, «словах», «повчаннях», «літописах» тощо. Лише у XVII столітті, коли було створено Києво-Могилянську академію, філо­софія набула «професійних» рис, хоча її фундаментальні засади залишилися незмінними.

2.