Космос, природа, Бог. Онтологія і теологія
Частина сущого, яка уявляється людині впорядкованою, стрункою і гармонійною, називається космосом (від гр. k3smo— «впорядкованість», «порядок», «світобудова»), невпорядкований регіон сущого називають хаосом (від.
гр. c=o~ - «первинний безформний стан світу», «похмура безодня», «безкінечний простір»). На людському переконанні, що суще має якийсь порядок, якісь закони, які можна дослідити, ґрунтується уявлення про природу - довкілля людини, в якому діють якісь закони (закони природи). Впорядкованість, гармонійність космосу і природи надихали людину на переконання в існуванні розумної субстанції, яка облаштовує буття. Таким чином в онтологію потрапляє ідея Бога, який у різних філософських вченнях мав різний онтологічний статус. Бог - майстер, що виробляє з матерії речі (Платон), Бог - творець космосу (Біблія), Бог - саме буття (Тома Аквінський), Бог - те, що народжує відчуття (Берклі) й ін. Таким чином, говорять, що буття може бути сакральним і профанним. Сакральне - це те буття, якому надається атрибут божественності, святості. Ці поняття тісно пов’язані з поняттями природного і надприродного. Надприродне - це те, що існує поза природою, вище за неї і впорядковує її.«Питання про буття послідовно веде до питання про Бога, - пише Корет. - Це усвідомлювала вже грецька філософія... Платон, Арістотель, а також Плотін й інші тим більше намагалися досягти думкою найвищої божественної основи буття... апологети и отці церкви, Авґустін, пізніше Ансельм, Тома Аквінський и вся схоластика Середньовіччя прагнула до філософського пізнання Бога...»[227]. Отже, філософія і теологія (вчення про божественне) - тісно пов’язані, однак, продовжує автор: «з XVIII й ще більше в XIX столітті проти цього протестує атеїзм. Якщо Ніцше, а вслід за ним також Гайдеґер, а сьогодні і багато хто інший, проголошують «кінець метафізики», то головний мотив цього лозунгу найчастіше знаходиться... у вченні про Бога (теології)»[228].
Така розбіжність поглядів надихає на спробу розібратися, чи є у філософії місце для Бога. На наш погляд, «філософський Бог» має право на існування тільки тоді, коли він не є інструментом для пояснення того, що пояснити розумом не вдалося.
6.
Еще по теме Космос, природа, Бог. Онтологія і теологія:
- 2.4. О природе космоса и души. Философский комментарий к трактату
- 2.2. Исторические свидетельства о трактате «О природе космоса и души»
- Християнська теологія історії
- Пошук критеріїв, якою повинна бути онтологія
- Бог, человек, мир в христианстве
- Бытие и Бог
- ГУМБОЛЬДТ Олександр Космос. Досвід фізичного світоописання
- 2.4. Раннепифагорейский космос как целостность
- Понятие материи. Учение о космосе
- «Фундаментальна онтологія» М. Гайдеггера
- 2.6.4. Онтологія історичного М. Гайдеґера
- Філософія освіти і онтологія
- Теоцентризм. Монотеизм. Бог. Принцип абсолютной личности
- Геоцентризм. Монотеизм. Бог. Принцип абсолютной личности