Типи онтології

Однією із головних у філософії взагалі і онтології зокрема є проблема субстанції. Нагадаємо, що у філософії субстанцією (лат. substanse) називають першооснову, те, з чого все походить, а воно саме не походить ні від чого.

Філософію, яка визнає субстанцією (першоосновою) щось матері­альне, інколи називають матеріалізмом, або реалізмом. Прикладами матеріалізму може слугувати філософія Фоєрбаха, Маркса й ін.

Філософію, що визнає субстанцією щось ідеальне, називають ідеалізмом, або спіритуалізмом (наприклад, філософія Платона, Геґеля тощо).

Ідеалізм інколи також поділяють на суб 'єктивний, який визнає першоосновою щось суб’єктивне (суб’єктивним ідеалізмом є філософія Берклі або Фіхте, яка вважає ввесь світ продуктом людської свідомості), та об 'єктивний, який визнає першоосновою Бога, Абсолютний Дух, Світову Волю, світ ідей тощо, тобто щось ідеальне, хоча й об’єктивне?

Онтологію, яка визнає єдину першооснову, називають моніз­мом. Монізмами є філософські погляди досократиків, Спінози, Геґеля тощо.

Філософію, яка визнає дві першооснови - й матеріальну, й ідеальну (природу і свідомість), - називають дуалізмом (яскравий приклад дуалізму - філософія Декарта, багато вчених вважають також дуалізмом філософії Платона), а філософію, яка визнає ба­гато першооснов, називають плюралізмом (наприклад, філософію Ляйбніца).

5.