ТЕМА 5 ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ

Корінь людського буття полягає у свободі волі, а останню можна реалізувати лише через реальне діяння.

Данте Аліг'єрі

Головне для людини -уславити себе земни­ми вчинками.

Франческо Петрарка

Людина може сягати Бога, а може стати нижчою від худоби.

Леонардо да Вінчі

Унаслідок нагромадження знань, розширення обріїв суспільного досвіду та кризи середньовічного світобачення у X∕K-Λ^λK ст. Європа вступає в нову історичну епоху - епоху Відродження. Відбувається суттєва світоглядна переорієнтація: набувають цінності пізнання природи та земні вчинки людини, поступово формуються принципи класичної науки. Проте за змістом це була суперечлива епоха, яка не лише підносила та оспівувала людину, а й висвітлювала драматичні сторони її буття. У європейській історії Відродження розглядають як епоху перехідну, що містить у собі елементи Середньовіччя і за­родки процесів епохи Нового часу.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

які саме зміни відбулись у християнському світо­баченні в епоху Відродження;

чому гуманістичний світогляд постав внутрішньо су­перечливим явищем;

якими були провідні змістові акценти у ренесансній філософії.

пояснити особливості ренесансної трансформації християнського світосприйняття;

виділити єдину логічну лінію у розвитку філософських шкіл європейського Відродження;

знаходити аналоги між історичними процесами Від­родження та сьогоденням.

найважливіші особливості розвитку філософії за умов розвитку основ індустріального суспільства;

суперечливий характер європейського Відродження, прояви в ньому титанізму та фаустівського духу; особливості гуманізму як феномену європейської історії; світоглядне підґрунтя формування вихідних прин­ципів класичної науки.

О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

5.1.

5.2. Провідні напрями ренесансного філософствування: гу­маністичний антропологізм, платонізм і натурфілософія.

5.3. Філософські ідеї пізнього Відродження.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І поняття

• МАКРОКОСМ ТА МІКРОКОСМ - поняття, що позначають фундаментальні орієн­тири європейського світобачення доби Відродження: макрокосм - великий світ, мікро­косм - малий світ, або людина. Ці поняття співвідносні: мікросвіт є концентрацією та виявленням властивостей великого світу, а останній перебуває у спорідненості із якос­тями людини.

• АНТРОПОЦЕНТРИЗМ - логічний наслідок тлумачення співвідношення в епоху Відрод­ження .макрокосму та мікрокосму: оскільки лише людині в яскравій формі притаманний розум, то якості світу не лише зосереджені в людині, а й через людину виходять у вияв­лення, усвідомлення; тому людина постає центром та зосередженням якостей світу.

• ГЕЛІОЦЕНТРИЗМ - висунуте М.Коперніком положення про те, що доцільніше вва­жати не Землю, а Сонце (Геліос) центром світу (або планетної системи); за часів Коперніка та пізніше геліоцентризм розглядали як аргумент проти релігійних тверджень про особливе становище людини в світі.

• СИМПА ТІЯ СВІТОВА - у поглядах та ідеях багатьох мислителів Відродження - взаємний потяг усіх речей та явищ дійсності на основі того, що світ пронизаний та поєднаний енергією єдиної світової душі.

• ПАНПСИХІЗМ - позиція, яка наділяє усі явища світу душею, оскільки саме світова душа постає джерелом життя та активності космосу; через це зірки, планети, міне­рали розглядалися як одухотворені істоти.

5.1.