VII. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ

7.1. Інтелектуальні витоки німецької класичної філософії

7.2. Філософська система І. Канта

7.3. Проблема суб'єкта у "філософії діяльності" Й.Г. Фіхте

7.4. "Філософія тотожності" Ф.

7.5. "Абсолютний дух" і діалектика Г. В. Ф. Гегеля

7.6. Антропологічне вчення Л. Фейербаха

7.7. Філософські ідеї марксизму

Визначним етапом у розвитку культури інтелектуаль­ного мислення є класична німецька філософія. Вона ви­ступає єдиним духовним утворенням і характеризується такими рисами.

1. Усі представники німецької класики ставилися до філософії як до спеціальної системи філософських дис­циплін, ідей, категорій.

2. Філософія в історії розвитку світової культури по­кликана бути совістю, «душею» культури, «конфронтую­чою свідомістю», яка «насміхається» над дійсністю.

3. У класичній німецькій філософії розроблено цілісну концепцію діалектики як методу пізнання природної і со­ціальної дійсності.

4. Поряд з історією досліджувалася людська сутність.

5. Німецькі мислителі підкреслювали роль філософії у розробці проблем гуманізму, здійснивши спробу осмислити життєдіяльність людини в суспільстві.

Класична німецька філософія сприйняла основополож­ні принципи філософії Нового часу - раціоналізм і «на­туралізм», тобто розгляд навколишнього світу як при­роди, що існує за внутрішньо властивими їй механічними законами, творчо переробленими нею. Якщо мислителі Нового часу спирались на ідею про творчу силу людського розуму, то представники німецької класичної філософії виходили з протилежної настанови - з розумної доціль­ності навколишнього світу, і йшли не від природи до ро­зуму, як просвітителі, а від розуму до природи. Ключові слова

антиномія, апріоризм, агностицизм, трансцендентний, трансцендентальний, феномен, ноумен, категоричний імператив, абсолютний дух, антропологічний матеріалізм, рефлексія

Й. Г. Фіхте