ОБРАЗ ЛЮДИНИ В ХРИСТИЯНСЬКІЙ АНТРОПОЛОГІЇ

Достеменно, проблему людини неможливо осмислити, не з’я­сувавши проблеми Бога.

ХРИСТИЯНСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ - вчення про люди­ну, основні положення якого з’ясовуються в світлі християнського споглядання.

Релігійні антропологи твердять про незаперечний загально­людський статус таких цінностей, як добро, совість, милосердя, спра­ведливість, любов, цінність особистості і свободу її творчого роз­витку. Апелюючи до загальнолюдських духовних цінностей, в ос­нові яких, на їх погляд, лежить Бог, сучасні релігійні антропологи заявляють, що людині необхідні контакти зі світовим Абсолютом, поскільки відречення від нього загрожує перетворенню людини в морально деградовану істоту, яка не знає ні моральних принципів, ні смислу та мети.свого існування.

В концептуальному відношенні єдиної християнської антро­пології не існує. Її зміст являє себе в різноманітних формах. Тобто варто вести мову про певні підходи в осмисленні фено­мена людини, які пропонують богослови різної конфесійної на­лежності. Відповідно в дослідницькій літературі виділяють ан­тропологічні концепції в контексті православ’я, католицизму і протестантизму.

Найбільш розробленою є католицька антропологія. Вона базу­ється на чіткому розмежуванні природи людини і благодаті, зага­лом схиляючись до приниження людини перед божественним.

Протестантська антропологія акцентує на положенні, згідно з яким людина є істотою немічною, безсилою, гріховною; все божес­твенне для неї - трансцендентне. Звідси трагічність і парадокса­льність людського буття.

Й зрештою, за основу православної антропології слугує вчення про образ і подобу Божу. При цьому образ Божий в людині в результаті гріхопадіння не знищується, а лише пошкоджується. Звід­си й світлий космізм православних вчень про людину (2; 19).

7.3.