ФРАНКО Іван Мислі о еволюції в історії людськості

[...] «Історія ніколи не стане і не може стати повною, скінченою. Демократична, людова історія зискує новішими часами нову сильну підпору, якої не мали історії попередні, зискує такого союзника, котрий приготовляє для неї найтривкішу основу.

.Ми бачили, що в нашій капіталістичній добі живе ще чимало паростів минувших часів. Але ми бачили також немало розростаючихся зародів нового віку в нашім житті. [.] важна річ зібрати ті зароди в одну цілість, відгадати з них напрям будущого розвитку і виробити собі бодай в приближенні вірний образ будущої суспільності. Звісна річ, те будуще впорядкування не потребує бути всюди однакове. [.] Як будуть в тім будущім ладі устроєні різні подробиці. се діла менш важні. Вони будуть уладжені по-людськи, скоро люди перестануть бути панами і слугами, а стануть тільки людьми.

Наука і її взаємини з працюючими класами

[.] «Доведено, що не тільки великі королі, вожді й завойовники не “робили і не роблять історії”, але навпаки, що історія витворила їх самих: вони піднялися і стали необхідними внаслідок попереднього розвитку певного народу, внаслідок його сучасних економічних і політичних умов, вони були, власне, тільки знаряддям її дальшого розвитку... [...] новіші дослідження зробили велетенський переворот в усій історичній науці. усе людство в своєму історичному розвитку підлягає певним природним сталим законам, а не капризам і забаганкам окремих людей. [.] Винайдення письма відразу спричиняє до величезного повороту в розвитку людства. [.] здобувати щораз більші знання. підпорядковувати собі сили природи., прискорює поділ людей на класи, віддаючи в руки одних виключно владу і набування дальших знань і в той же час засуджуючи інших на виключно тяжку механічну працю. Винайдення письма стає підставою і головною умовою розвитку точних наук. [.] прискорило посередньо поділ людей на працюючих фізично і працюючих тільки розумово. [.] Але, мабуть, жоден винахід не справив такого тривалого і потужного впливу на людство, як винайдення друку. [.] книжки, які досі були дуже дорогі, - стали доступні і людям менш заможним.

.наукою можна називати тільки пізнання законів і сил природи, які проявляються всюди і як завгодно. Тільки природа надає людині засоби до життя, до задоволення своїх потреб, до розкоші і щастя.

.Людина прагне споконвіку до однієї мети - щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються до неї воєдино; коли всяка наука буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки. І народи тільки тоді зможуть досягнути щастя і свободи, коли всі будуть вченими працівниками, тобто коли кожний буде розвинутий розумово, по можливості якнайвсебічніше, і коли кожен буде у змозі використовувати свої сили на добро загалу і на добро своє власне. Ідеал той, правда, ще далекий і декому може здатися недосяжним або фантастичним»...

«...немає такої важливої науки, як наука про людину і людське життя. Лише вона може визначити справжнє місце людини в природі і серед інших людей [...] вказує на початок людського поступу. [.] Людина, щоб бути справжньою людиною, мусить мислити, а логіка вкладає людське мислення в певні форми. Мисляча людина перш за все прагне пізнати себе, зважає на свої дії і старається погоджувати їх з своїми думками; розглядає і впорядковує свої поняття, відчуття і замислюється над їх суттю. [.] Пізнавши саму себе (тобто пізнавши немов одну цеглину, мільйони яких складають все людство), мисляча людина підходить до пізнання того людства...Досягнувши зрілого віку, людина стає громадянином країни, батьком сім'ї, господарем і власником різноманітних предметів, - а отже, з часом починає справляти вплив на долі інших подібних людей і сама зазнає на собі їх впливів. Одним словом, людина стає активним членом суспільства і відчуває всі суспільні зв'язки. Вона замислюється тоді над суттю цих зв'язків, досліджує їх початок і мету.

.Безперечно, ця наука (суспільна економіка) має найбільше значення для працюючих класів, бо вчить, що єдиною основою людського щастя і добробуту є праця. Кожна людина. що живе в суспільстві і на кожному кроці із суспільством тісно пов'язана, мусить виробити в собі певні поняття про життя з людьми. [.] Етика вчить людину жити по-людськи. змінює тваринну природу людини і облагороджує, - і в такий спосіб робить її здатною до сприйняття щастя як внутрішнього самозадоволення, так і суспільного, що ґрунтується на узгодженій праці».

На склоні віку

[.] «В мужчині і жінці сотворила природа не дві раси, не дві окремі нації, а дві часті одної цілості. [.] треба вчити жінок і мужчин спільного життя, спільної праці, товаришування і співділання й поза сферою полових відносин».

Поза межами можливого

[.] «Ціла історія нашої цивілізації, матеріальної і духовної, се не що інше, як постепенне, систематичне і ненастанне відсування, віддалювання границь неможливого. [.] Економічне питання таке важне, таке основне, що й при справі політичної самостійності всякого народу не то що поминути його не можна, але треба класти його як вихідну точку. [.] Значить, жолудкові ідеї, тобто національно-економічні питання самі собою, з залізною консеквенцією пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійності.. Для нас тепер не підлягає сумнівові, що брак віри в національний ідеал, продуманий до крайніх консеквенцій також на політичнім полі, був головною трагедією в житті Драгоманова, був причиною безплодності його політичних змагань. [.] не маючи в душі сього національного ідеалу, найкращі українські сили тонули в общеросійськім морі, а ті, що лишилися на свойому ґрунті, попадали в зневіру.»

«Для Маркса і його прихильників історія людської цивілізації - то була поперед усього історія продукції. З продукції матеріальних дібр, мов літорослі з пня, виростали і соціальні, і політичні форми суспільності, і її уподобання, наукові поняття, етичні і всякі інші ідеали. В останніх роках обернено питання другим кінцем.

Коли ж ідеал - життя індивідуального - треба прийняти головним двигачем у сфері матеріальної продукції, тим, що попихає людей до відкрить, пошукувань, надсильної праці, служби, спілок і т. д., то не менше, а ще більше значіння має ідеал у сфері суспільного і політичного життя. А тут синтезом усіх ідеальних змагань, будовою, до якої повинні йти всі цеглини, буде ідеал повного, нічим не в'язаного і не обмежуваного (крім добровільних концесій, яких вимагає дружнє життя з сусідами) життя і розвою нації. [.] Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фаталізм не сотворить його там, а розвій матеріальних відносин першим потопче і роздавить нас, як сліпа машина».

Свобода і автономія

[.] «Свобода й автономія мусять нерозривно в'язатися з собою, а властиво автономія мусить опиратися вповні на основах горожанської свободи.

.думаю, що покликом нашим у сю пору не може бути ані автономія, ані федералізм. а все і всюди: повна політична воля і рівність кожної людської одиниці, забезпечення її людських прав, а вже на тій основі автономія національності».

Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова

[.] «Драгоманов як історик був еволюціоніст, вірив у ненастанний органічний розвій не лише в сфері матеріальних явищ, але також у сфері духу, віри, літератури й етики. Властивим плодючим елементом у тій еволюції вважав людське, індивідуум, його душу, волю й інтелігенцію. Суми тих індивідуальних імпульсів творять масові течії, настрій і змагання мас.

.Драгоманов. подає дуже популярний і занадто упрощений виклад свого розуміння суспільного устрою. [.] дав нам наївні міркування мужика, що не бачив світу і не потрафить піднятися думкою до зрозуміння вищої суспільної організації понад свою громаду або свій повіт і одинокою підвалиною суспільного зв'язку бачить свою особисту користь... [.] в його духовім арсеналі не було поняття нації як чогось органічного, історично конечного, нерозривного і вищого над усяку територіальну організацію, чого не заступимо ніякою не опертою на ній автономією».

Що таке поступ?

[.] «Хто каже “поступ”, той каже одним духом дві речі. Одно те, що все на світі зміняється, ніщо не стоїть на місці, а друге - не таке певне, більше питання, ніж твердження: чи зміняється на ліпше, чи на гірше? [.] на се вже відповідь не у всіх однакова. [.] Певна річ, коли беремо на увагу сам початок людського розвою, оту добу лупаного та гладженого каменя, дикого стадового життя по лісах та печерах і порівняємо її з теперішнім людським життям, з часом, коли люди живуть по домах [.] одягаються раз тепло, раз холодно, їздять залізницями, порозуміваються телеграфами та телефонами, вгризаються в глиб землі, плавають поверх води і попід воду, літають по повітрю і зазирають своїм оком усередину всякого, навіть живого тіла при помочі рентгенового проміння. за тих кільканадцять тисяч літ люди поступили дуже сильно до ліпшого. поступ веде до добра. [.] були часи, коли праця й цивілізація цвіла там, де тепер ліси, дебрі та пусті поля. По інших краях маємо. приклади. що поступ не все будує, але часто руйнує. [.] візьміть нашу Русь! Тисячу літ тому вона творила окрему, самостійну державу, що грозила Царгородові, простягала руку на Болгарію, мала зносини з німцями, приймала в Києві французькі посольства і віддавала свою князівну за французького короля. А по 400 літах такого державного життя, коли у нас почало заноситися і на витворення власної просвіти, школи, письменства і всього того, що робить купу людей цивілізованим народом, на нас спадає грім із ясного неба, монгольські орди, і розбивають зачатки нашої цивілізації і кидають нас на довгі століття в кут, у пітьму, в неволю та залежність.»

«Більше як 200 літ перед Христовим Різдвом жили в єгипетськім місті Олександрії вчені греки, що, користуючися довговіковими спостереженнями єгиптян та вавілонців над рухами тіл небесних, затміннями сонця і т.п., дійшли до того погляду, що не сонце обертається довкола землі разом з цілим небом і з усіми звіздами, але навпаки, земля є мала порошина супроти тамтих небесних тіл і разом з місяцем та іншими планетами бігає навколо сонця. Але [...] їх писання та обрахунки були забуті й затратились, і треба було ще півтори тисячі літ, заким люди по довгій і тяжкій блуканині дійшли нарешті іншими дорогами до тої самої цілі. [.] людський поступ іноді ніби цофається взад, спочиває довгі віки, аби потім обхідною дорогою дійти до тої цілі.

.З того усього. видно деякі цікаві речі. Перше те, що не весь людський рід поступає наперед. Друге те, що той поступ не йде рівно, а якось хвилями. [.] третє, що той поступ не дер­житься одного місця, а йде, мов буря, з одного краю до другого, лишаючи по часах оживленого руху пустоту та занепад.

.Греки перші зробили знання власністю широкої маси народу. [.] відтепер грецька освіта робиться тим сонцем, що освічує весь світ, схід і захід. На грецькій освіті виросли й римляни. [.] римський правний порядок збудований на невільництві, тобто на страшеннім безправ'ї, не міг устоятись. В перших віках по Христовім різдві первісні римляни майже зовсім потонули, розтопилися в масі чужосторонніх римлян,. неповноправних або невольників.

.Уже не Середземна котловина, але ціла земна куля починає бути затісна для людського роду. Люди обчислюють докладно те, що вона їм може дати, числять, на як довго може се вистачити їм і оглядаються за новими джерелами надбання. Людська наука силкується зібрати докупи всі здобутки людського роду від найдавніших часів, провірити їх розумом та пробою, видушити з них науку на будуще, зберегти все цінне та цікаве та забезпечити будущі покоління від можності таких самих упадків та руїн, які бували в давнину.

... Кождий народ, кожда громада працює над тим, не покладаючи рук. А хто би смів на хвилю загавитися. може бути певний, що незабаром його не стане на світі, що той “поступ” буде для нього не добродієм, а пожежею і спалить його та змете з землі. Вимирання, щезання непоступових людей іде тепер сто раз швидше, ніж ішло давніше.

.буває й так, що нові зайди, як колись гунни та мадяри, приходять у заселений уже край і починають вигублювати давнішу людність, так як диких звірів, або повертати їх силою в невольників, щоб посісти їх землю. Так було з тими голландськими поселенцями в Південній Африці, що тепер називаються бурами. Вийшовши перед 300 роками з Європи, вони таким явним розбоєм прочистили собі місце. І отсе перед роком ми були свідками, як ті малі розбійники зробилися жертвою більшого і далеко розумнішого розбійника - Англії, що внесе, певно, в той край більше порядку, культури, науки, свободи, а з нею разом і здирства та визиску»...

.«Головна різниця між диким і цивілізованим чоловіком, різниця, з якої виплили всі інші, се поділ праці. Дикий чоловік робить сам собі все, чого потребує. [.] Освічений чоловік робить звичайно якусь одну, тісно обмежену роботу, а поза те нічого більше, та за те користується роботою інших. [.] Чоловік зумів покорити собі сили природи, заставив воду, вітер, далі пару сповняти певну працю, обертати колесо, посувати або двигати тягарі. Він зумів у різних галузях повигадувати машини, що порушувані чи то силою рук, чи силою природи, виконують певні роботи, подібні до роботи людських рук. Машина робиться в фабриці панею, а чоловік, давній ремісник. її слугою: він повинен доглядати, підмазувати, чистити її [.] та пильнувати її руху.

Поділ праці в громаді, в суспільності, доводить до поділу суспільності на верстви. Так виробилися звільна окремі верстви вояків, ремісників, рільників; деякі роботи, особливо домашні, скинено виключно на жінок.

В кожній такій верстві поділ праці знов доводить до дальших розділів... Машина і тут вносить значну зміну.

... Поділ праці веде до прискорення і вдосконалення праці. [...] Вся людськість за останніх сто літ зробилася тисячу раз багатшою. Величезні багатства з одного боку, зібрані в немногих руках, і страшенна бідність з другого боку, що душить мільйони народу. Нерівність між людьми ніколи не була більша, як власне в наших часах... Нерівність людей між собою - се неминучий витвір боротьби; вона не є нещастям для людей, але власне основою дальшого розвою і дальшого поступу. сама природа дбає за те, аби між людьми не було рівності. Дарвіністи як у природі, так і в відносинах між людьми завсіди стоять на тім, що хто дужчий, той ліпший; хто переміг у боротьбі, той і має право за собою. Природа, говорять дарвіністи, не знає жалю. Свобода боротьби, то повинна бути основа людської політики. [.] а з того свобідного змагання витвориться дальший, чимраз кращий поступ. На жаль, пани дарвіністи. замало продумали історію людського роду і власне те, що в ній є відмінне від історії рослинного і звірячого розвою.

.Кожна людська особа сама для себе цілий світ, кожна в своїх очах має право жити як їй хочеться, розвиватися як може, все, що обмежує, стіснює її - шкідливе. Але чоловік - громадський звір, він живе на світі не сам, а в родині, в громаді; для родини, для громади він мусить віддавати частину своєї свободи і свого особистого права. [.] Таким способом одиноким і найвищим огнищем власті, по думці анархістів, повинна бути громада, в якій усі члени мали би рівні права і завідували би своїми справами через виборну старшину. Отсей анархістичний ідеал лежав, між іншим, у основі програмових нарисів Драгоманова».

.«Ані один чоловік не жиє виключно своєю власною працею. На його виживлення, одежу, помешкання, виховання та заробкування складається праця соток і тисячів різних людей. Кожний робучий чоловік у наших часах робить далеко більше, ніж сам спотребовує, робить, так сказати, для спільної скарбівні. Людськість у загальній сумі робиться багатшою. [.] Ми працюємо, - кажуть комуністи, - як новочасні освічені люди, але розділюємо те запрацьоване добро, як вовки або як дикуни: хто більше урвав, а інших відігнав або роздер, той ліпший.

.... І не буде добра між людьми, поки та нерівність не буде усунена. [.] аби спільній праці відповідало спільне вживання випрацьованого добра. [.] так далеко, до предметів безпосередньо людського вжитку комунізм не може сягати. [.] до всього спільного, суспільного чоловік мусить іще доложити щось свойого, власного, окремого, і аж тоді може мати з того якийсь пожиток. [.] виявилася ще одна, може найбільша перешкода для осущення комуністичних думок. Від біди можна би допустити можливість тісної спільності між людьми одної народності, одної мови, одної віри, одного ступня цивілізації. Але як уявити собі потім відносини між різними народами та ступенями цивілізації? [.] чи не почнеться між комуністичними суспільностями та сама боротьба та тяганина, що йде тепер без комунізму?..

.Навпаки, по думці соціал-демократів держава - розуміється, будуща, народна держава - мала статися всевладною панею над життям усіх горожан. Держава опікується чоловіком від колиски до гробової дошки. Вона виховує його на такого горожанина, якого їй потрібно, запевнює йому заробіток і удержання відповідно до його праці й заслуги. [.] Життя в Енґельсовій народній державі було би правильне, рівне, як добре заведений годинник. Поперед усього та всеможна сила держави налягла би страшенним тягаром на життя кождого поодинокого чоловіка. Власна воля і власна думка кождого чоловіка мала би щезнути, занидіти, бо ану ж держава признає її шкідливою, непотрібною. [.] Народна держава сталась би величезною народною тюрмою. [.] Ні соціал-демократична “народна держава”, коли б навіть було можливим збудувати її, не витворила б раю на землі, а була би в найліпшім разі великою завадою для дійсного поступу.

...дорога того поступу була не проста ані одностайна... певні місця, осягнувши досить високий поступ, упадали. головною движучою силою поступу є поділ праці. той поділ праці вкупі з вродженою всім людям неоднаковістю сил; здібностей і вдачі вироджує громадську й освітню нерівність, а та нерівність до величезного противенства між крайньою бідністю одних та нечуваним багатством інших».

.«Як бачимо, обік зросту багатства, науки й штуки, зросло також почуття милосердя, любові до людей, справедливості. Наскільки чоловік може бути щасливим у житті, він може се тільки в співжитті з іншими людьми, в родині, громаді, нації. Скріплення, утончення того почуття любові до інших людей, до родини, до громади, до свого народу, отсе основна підвалина всякого поступу.

.Повного особистого щастя, не заколоченого ніякими прикростями - чоловік не осягне ніколи. так само. повного громадського щастя, повного, так сказати, раю на землі люди не діб'ються ніколи. Але се ще не рація, щоб ми закладали руки і байдужно дивилися, як міцний душить слабого, як багач кривдить та висисає бідного, як одиниці кривдять та руйнують. тисячі людей. [.] Поступ цілої людськості - се величезна і дуже складна машина. [.] Властивий поступ починається там, де наступає здруження. А ціла історія людського роду то властиво історія здруження людей, зливання одиниць, дрібних родин у громади, племена та держави. [.] Первісна вовча боротьба за єствування приймає в такім громадськім житті зовсім інші форми, вироджує інші почуття та цілі, а поперед усього почуття єдності та дружності людського роду супроти всієї решти природи».

Ukraina irredenta

[.] «А раз відчута буде. потреба політичної самостійності України, то справа ця ввійде на порядок денний політичного життя Європи і не зійде з нього, поки не осущниться».