ФОЄРБАХ Людвіг Необхідність реформування філософії

[.] «Неминучою, справжньою може бути лише та зміна у філософії, що відповідає запитам часу, яка відповідає інтересам людства. [.] Істотні особливості філософії відповідають суттєвим властивостям людства».

.«Якщо з суб'єктивного погляду пояснювати державу, то тільки тому люди об'єднуються, що вони не вірять в Бога, що вони несвідомо, мимовільно, практично заперечують свою релігійну віру. [.] Суб'єктивне пояснення виникнення держави корениться у вірі в людину, як Бога для людини. [.] Держава є зосередженням всякої реальності, держава є провидінням людини. У державі один замінює одного, один доповнює одного - чого я не можу, чого я не знаю, то може інший. Держава - передусім людина, держава - абсолютна людина».

Основні положення філософії майбутнього

[.] «Людська сутність наявна тільки у спілкуванні, в єдності людини з людиною, в єдності, що ґрунтується лише на реальності відмінності між Я і Ти. [...] Людина разом зі своїм прагненням до щастя є істотою природи. [.] Людина - найвища істота природи, тому я повинен виходити із сутності людини, покладати її в основу. Людина не є витвором людини, а продуктом культури, історії. [.] Перший твій обов'язок полягає в тому, щоб зробити щасливим самого себе. Якщо ти сам щасливий, то ти зробиш щасливим й іншого. [...] Любити означає бажати і робити добро іншим, відповідно, визнавати егоїзм інших. Колись метою життя для мене було мислення, тепер життя є для мене метою мислення. [.] Істинна філософія полягає не в тому, щоб творити книжки, а в тому, щоб творити людей».

Письменник і людина

[.] «Сприйняти в собі духовне - означає лише зрозуміти його, а зрозуміти - означає лише пізнати дещо в нас самих і виходячи з нас самих, узгіднено з нашою власною розумною сутністю. [.] Душа людини - це те, що вона пізнає й відчуває в собі як істинне і найвище, що визначає її спосіб міркувати про речі, існувати, жити й діяти.

Сутність християнства

[.] «Я розумію під природою сукупність всіх суттєвих сил, речей та істот, які людина відрізнила від себе як нелюдське. [.] природа [.] є все, що ти бачиш і що не є справою людських рук і думок. [.] природа є все те, що для людини [.] уявляється безпосередньо чуттєво як основа і предмет її життя. [.] Природа може бути пізнана лише через саму природу».

.«Людина ніколи не може звільнитися від своєї справжньої сутності. [.] Які відмітні ознаки істинно людського в людині? Розум, воля і серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі і силою почуття. Сила мислення є світлом пізнання, сила волі - енергією характеру, сила почуття - любов'ю. [...] Любов до людини не має бути похідною; вона повинна стати первинною. Якщо людська сутність є найвищою сутністю людини, то й практична любов до людини повинна бути найвищим і першим законом людини».

«Прагнення до свободи, тотожне з прагненням до щастя - це сутність природи і сутність людини. [.] Яка країна, який народ і людина, таке й її щастя. [.] Добро те, що відповідає людському прагненню до щастя; зло - те, що йому явно суперечить. [...] Добро є нічим іншим, як тим, що відповідає і що вигідне егоїзмові окремих людських класів і що. йде завдяки іншим. [...] Не повинна бути відмінена власність взагалі - ні! Але й неприпустимо, щоб деякі мали власність, а інші нічого не мали; власність має бути у всіх!»