Гендерна освіта, гендерні стереотипи і прихований навчальний план

Ярська-Смірнова О. Гендерна соціалізація в системі освіти: прихований навчальний план // Одежда для Адама и Евы: Очерки гендерных исследований / РАН ИНИОН, Саратов. Гос. тех. унт.

[Прихований навчальний план - це, по-перше, організація самої установи, гендерні відносини на роботі, гендерна стратифікація вчительської професії. По-друге, сюди відноситься зміст предметів, а по-третє, стиль викладання. Ці три вимірювання прихованого навчального плану не просто відображають гендерні стереотипи, але і підтримують гендерну нерівність, віддаючи перевагу чоловічому і домінантному і недооцінюючи жіноче і нетипове. На існуючий стан речей, наприклад, на стійкість гендерних стереотипів про здібності і освітні переваги жінок і чоловіків впливає і популяризація висновків наукових досліджень. [...]

Організація навчальних закладів - це не тільки колектив і приміщення, це ще й система правил, за якими люди взаємодіють між собою, той порядок, який дає змогу їм працювати. Соціальний порядок можна уважати основним способом, за допомогою якого цінності культури передаються [...] Які ж особливості соціального устрою освітньої установи? По-перше, освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства і культури загалом, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Як правило, викладачі, секретарі і обслуговуючий персонал - жінки, а директор школи або ректор університету - чоловіки. [.] З підвищенням статусу освітньої установи від дитячого саду до університету число жінок-педагогів зменшується. [...] Роботу у вищих навчальних закладах залишають нині здебільшого співробітники-чоловіки із середньою і вищою кваліфікацією. [...] По-друге, освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар'єри. Адже учні бачать на прикладі тих, з ким зустрічаються щодня, що чоловіки - це начальство, а жінки - підлеглі.

Зміст навчального плану. Прихований навчальний план присутній і в змісті предметів. Американські дослідники, починаючи з 1970-х рр., демонстрували наявність сексизму в підручниках і в тій мові, яка використовується підчас уроків. [...]Чоловічі персонажі виявляються більш видимими, активними і включеними в ті сфери життя, які вважаються вельми істотними для суспільства. [...]

Стереотипне зображення чоловіків як норми, активних і успішних, а жінок як невидимок (їх просто немає, вони відсутні в репрезентації) або маргінальних, пасивних і залежних продовжує відтворюватися в учбових матеріалах і спеціалізованих джерелах, вживаних під час навчання на рівні середньої спеціальної і вищої освіти. Наприклад, викладання історії здебільшого побудоване на описі битв і полководців, теорії сім'ї довгий час не помічали домашньої роботи жінок, підручники літератури наполегливо замовчували існування жінок-письменниць у класичному і сучасному періодах. [...]

Процес навчання. Третя сторона прихованого навчального плану полягає в тому, що комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їхній спосіб вчитися і виражати знання. [...] Прихований навчальний план був визначений як мета-комунікація - мова, за допомогою якої здійснюється соціальний контроль [...]Стиль викладання, форми комунікації у навчальній аудиторії також впливають на гендерну соціалізацію учнів. Наприклад, іспити у формі тестів, індивідуальні доповіді, змагання за оцінки заохочує горезвісну “мужність” [...] У традиційній концепції освіти навчання відділяється від виховання межами навчального плану і аудиторій. У сучасній освіті процес навчання вважають не тільки трансляцією формального знання, але і формуванням соціально-психологічного благополуччя тих, кого навчають.

Гайденко В., Предборська І. Українські підручники початкової школи: прихований навчальний план і гендерні стереотипи // Гендерна педагогіка / За ред. В. Гайденко. - Суми: “Університетська книга”, 2006. - С. 223-239.

[...] Для контент-аналізу ми взяли “Буквар”, підручники для 2-4 класів початкової школи: “Математика”, “Рідна мова”, “Читанка” та “Я і Україна” - для того, щоб простежити еволюцію поглядів на гендер. З цією метою з’ясовувалася кількість наявних в підручниках чоловічих/жіночих образів (у текстах та ілюстраціях), а також їхні ролі та підстави для конструювання стереотипів.

“Буквар”, як відомо, перший підручник, який (за допомогою учителя) має навчити дітей читати і в такий спосіб виховати. Перші кроки діти у своєму житті здійснюють з мамою, а перші кроки в навчанні - з учителькою. Тому вони інтуїтивно пов’язують роль учительки з материнською (часом можна почути таке пояснення: “вчителька - це ваша друга мама”), відчувають ідею нерозривності між материнством (пестування, годування) та навчанням (виховання), яке є одним із стереотипів, який вони засвоюють. [...]... образ матері починає відігравати провідну роль у підручниках. Її образ зустрічається в “Букварі” 92 рази. [.]

У той час, як образи матері домінують у “Букварі”, образи батька зустрічаються тільки 16 разів (Прищепа, Колесніченко, 2003). Із “Букваря” є незрозумілим, чи бере участь батько у вихованні дитини. [...] Незважаючи на недостатню репрезентативність чоловічої діяльності, остання все ж таки розглядається як важлива для сім’ї. Так, якщо жіноча робота стосується повсякденності й побуту (у “Букварі” - “мама і сестра одягають фартушки”, “мама гарно зв’язала нам м’якенькі шкарпетки”, у “Читанці” для 3 кл.

[.] Два типи ролей слугують для опису персонажів у підручниках: експресивні (турбота, емоційність) та інструментальні (цілеспрямованість, самодостатність). Гендерний символізм очевидно проявляється в розподілі праці: професії, які втілюють експресивну функцію і не потребують вищої освіти, - для жінок (няня, швачка, перукар), а професії, що пов’язані з інструментальною функцією та

раціональністю, - для чоловіків (лікар, науковець). Як правило, сучасні професії не згадуються в підручниках.

[...] Співвідношення письменників жіночої та чоловічої статей, які вивчаються або згадуються в цих підручних, становить 3:1. У підручниках для 2-4 класів життя чоловіків описується як соціально значуще, що супроводжується відповідними ілюстраціями: будівництво житла, посадка дерев, наявність сина. До способу життя хлопчиків пропонується новий рекреаційний вид діяльності - тренажерний зал (Читанка: Підруч. для 3 кл., с. 134), у той час як дівчата продовжують виконувати традиційні ролі та обов’язки: вручають квіти хлопцям- космонавтам, чекають на березі хлопця з далекої подорожі як Ассоль із твору Олександра Гріна “Червоні вітрила”.

[...]Цікаво, що багато так званих жіночих спеціальностей (секретар, бібліотекар та ін.) у лінгвістиці позначаються іменниками чоловічого роду. [.] Прикладом у плані гендерно-стереотипізованого навчання та засвоєння матеріалу є вивчення числівника. Ілюстрація до цього уроку показує кількість білизни, випраної вручну Мар’янкою (Рідна мова: Підруч. для 4 кл. Ч. І, с. 9) (див. рис. 2). [...]

Гендерні стереотипи також мають місце в підручниках з математики. Зокрема, у задачах подаються стереотипні жіночі повсякденні обов’язки (консервація, приготування вареників, печива або вирощування курей), які жінки/дівчата виконують не для власного самовдосконалення, а для когось/чогось іншого (чоловіка, сім’ї).

На жаль, дівчатка достатньою мірою не беруть участі в “розумових” заходах, пов’язаних із кмітливістю та допитливістю. Наприклад, змагання з шахів: за умовами задачі “на шаховому турнірі хлопців було 15, а дівчат - у три рази менше” (Математика: Підруч. для 2 кл, с. 144). [...] Оскільки “доля” дівчат - стати мамою та гарною господинею, стає зрозумілим, що домінуючими жіночими образами в “Математиці” для 2 кл. є мати (зустрічається 11 разів) і домогосподарка (9 разів).[.] Найбільш яскравий приклад андроцентризму репрезентовано в поясненні, як змінюється людина після народження. У прихованому навчальному плані онтогенез людини - це еволюція чоловіка (“Я і Україна: Підруч. для 3 кл.”, с. 34). Ми бачимо такий ряд “метаморфоз”: малюк - підліток - бізнесмен - літній чоловік[...].

Контент-аналіз показав, що українські підручники для початкової школи гендерно-стереотипізовані; традиційний розподіл праці та андроцентризм є підґрунтям таких стереотипів. [...] Цікаво, що підручники вийшли в період між 2002-2004, але їхній зміст відображає суспільну реальність початку ХХ ст. [...]

Мартін К. Як створюється гендероване тіло: практики дошкільних закладів // Гендерна педагогіка / За ред.

B. Гайденко. - Суми: “Університетська книга”, 2006. -

C. 132-155.

[...] Школа дисциплінує дитяче тіло. Діти, які від природи фізично активні, змушені коритися шкільній дисципліні, яка, так би мовити, готує їх до подальшого життя. Створюючи “слухняні” тіла, система контролю також конструює і “гендерні” тіла (Foucault, 1979). Оскільки дисциплінарні практики здійснюються в різних контекстах, певні тіла стають більш покірливими, ніж інші. Ми досліджуємо, як дисциплінарні практики “гендерують” дитяче тіло в дошкільному закладі: шляхом дотримання певної форми та стилю одягу, прикрас, “гендерних” стандартів поведінки (у тому числі й неформальної); шляхом контролю, залежно від статі (що, звісно, обмежує дитячу фізикальність), голосів дівчаток чи хлопчиків, фізичної інтеракції між дітьми і вихователями та самими дітьми.

Гендерність дитячого тіла, можливо, найбільш яскраво виявляється через одяг і тілесні прикраси (пріоритети батьків у виборі дитячого одягу; дитячі ігри - як вони, наприклад, вирішують, що є жіночим, а що чоловічим, як по-різному конструюються дівчачі та хлопчачі тіла, обмежуючи при цьому фізикальність дівчат). [...]

Ми виокремлюємо кілька типів поведінки, яка очікується вихователями та вимагається багатьма освітніми закладами. Така поведінка називається формальною, або загальноприйнятою, і передбачає: піднімати руку, сидіти на нижній частині свого тулуба (не на колінах, не навпочіпки, не лежачи і не стоячи) у колі, закривати ніс і рот при кашлі та чханні, сидіти прямо на стільці. Повзання підлогою, здіймання галасу, лежання на підлозі або бігання по класу під час уроку є прикладом неформальної поведінки, яка не дозволяється в освітніх закладах.... [...]За нашими даними, у різних ситуаціях хлопчикам частіше дозволялася неформальна поведінка. Дівчатка, навпаки, мали бути зразковими [...]

... факти свідчать про те, що в ранньому дитинстві відбувається “гендерування” дитячого тіла - хлопчики займають більше простору, вони сидять у “відкритих” позах і взагалі більш вільно розпоряджаються своїм тілом навіть у формальних умовах. Дослідження говорять, що чоловіки більш вільно почувають себе, ніж жінки, які завжди напружені [.]

Дисциплінування голосу стає одним із завдань дошкільних закладів. Тиша є умовою успішного навчання. Виховання необхідного рівня голосу, або гомону, або звуку дисциплінує дитяче тіло та “внутрішньо” готує дітей до засвоєння навчального плану певного закладу і подальшої участі в соціальному житті. Дисциплінування дитячого голосу також є гендерним. За нашими даними, від дівчаток вимагалося говорити тихіше, ласкавіше втричі частіше, ніж від хлопчиків. [...] Контролюючи голос дівчаток, вихователі в такий спосіб обмежують їхні рухи і насолоду від гри. Дівчатка засвоюють, що їхне тіло має бути маленьким, стриманим, “тихим”.

[...]Фізичний контакт між учителями і дітьми є досить чітко позначеним: учителі стримували дітей, коли ті бігали, повертали їх обличчям до себе, щоб привернути увагу. [...]Оскільки вихователі, тобто дорослі люди, які наділені владою та які були незадоволені поведінкою дітей, частіше робили зауваження хлопчикам, останні можуть пов’язувати фізичну взаємодію з боротьбою та роздратованістю, і тому відрізнятися більш агресивною активністю.

[.]Вивчення подальшої “гендеризації” тіла (разом із набуттям інших ознак - расових, класових, сексуальних) можливе в різних соціальних контекстах упродовж життєвого циклу людини.

Бондаровська В., Мельникова А. Психологічний аналіз українських та російських новелістичних казок (гендерний аспект) // http://www.gender.kiev.ua/arch36.htm

[.]Головним героєм як української, так і російської народної казки виступає чоловік. Він може змальовуватися селянином-трударем (східноукраїнська традиція), лісорубом (західноукраїнська традиція) чи купцем (російська традиція), але завжди поряд з ним виступає жінка, самостійність та активність якої можуть бути різними. [.]

Так, для української казки є характерним, що дружина селянина майже не поступається в активності своєму чоловікові. Вона порається разом із чоловіком на їхньому клаптику землі. Цікавим елементом є місце землі у родині. Якою б бідною не була родина, як би скрутно вона не жила, а у сім'ї завжди є своє поле. Це є відображенням основних соціальних тенденцій життя людини в Україні - наявності власності на землю. [...] Важливою психологічною особливістю моделей поведінки та гендерних стереотипів, що існують у героїв української казки, є те, що домашня робота визнається цінною, може встати поряд з роботою чоловіка на рівні свідомості, визнається поряд з чоловічою важкою роботою і це часто прямо визнається героєм казки-чоловіком (казка “Лінива”, казка “Гостина”. Звідси прослідковуються тенденції гендерної рівності в українській сім'ї, закладаються основи ненасильницьких стосунків між чоловіком та жінкою. Важливим є те, що в українській казці жінка обов'язково є вірною супутницею чоловіка в життєвих негараздах та щасливих перипетіях. Казка стверджує могутність та силу повної сім'ї на життєвому шляху, підкреслює її непереборність. [...]

Окремою є категорія українських казок, в яких чоловік живе один. Цікаво, що причина самітності чоловіка подається лише єдина. Він втратив дружину під час пологів. [...] Варіант холостяцького існування просто відсутній. [...] Відразу впадає в очі відсутність агресії у діях кого-небудь з героїв українських соціально-побутових казок. У найбіднішій сім'ї, як би скрутно не жилося, просто відсутні сварки. Гімном взаєморозуміння між чоловіком і жінкою є казка “Калиточка” [···]

Все вищезгадане стосується жінки-дружини селянина-бідняка. Але в українських казках, надзвичайно часто зустрічаються і дружини заможних селян, проте доля їхня вже зовсім інша. Образ цієї жінки є блідим і переважно згадується як факт. Вона не має дійової активності, це статична фігура. [...]

У російських народних новелістичних казках образ жінки- дружини виокремити надзвичайно важко. Дружина тут не є активним героєм, її образ блідий, часто лише придатковий. Типовою реакцією дружини на дії її чоловіка є здивування, просто пасивна реакція - “помітила та здивувалася” (казки “Сосватанные дети” та “Две Доли”). [...] Фактично жінка виступає чи як чарівниця, чи як красуня, чи як примарний образ. Чоловік є головним, сильним, відділеним від сім'ї. Гендерні стереотипи є наступними: чоловік важливий, а жінка чи не важлива, чи підпорядкована, чи є подарунком за звитяги чоловіка. Любов ніби і є у казці, але немає жодних подій, де чоловік та жінка діють разом і виконують гендерні ролі. Такі стереотипи надихають на думку про тоталітаризм у стосункам між чоловіком та жінкою, на безпорадність жінки у сімейних стосунках. [...] Своєрідна казкова прірва між колоритним жіночим образом української казки та блідим жіночим образом російської казки потребує додатково дослідження із залученням доробку науковців у галузі психоісторії.

Завдання: Оберіть журнал, фільм, телесеріал, TV шоу та ін. і проаналізуйте моделі культурної репрезентації гендеру.