Гендерна педагогіка в мережі освітніх теорій

Жиру Г. Гранична педагогіка і постмодерністські політики // Гендерна педагогіка / За ред. В. Гайденко. - Суми: “Університетська книга”, 2006. - С. 80-92.

...Гранична педагогіка зосереджує увагу на розвитку демократичної соціальної філософії, яка розглядає поняття відмінності як частину загальної боротьби з метою поліпшення суспільного життя.

Що це означає для перевизначення радикальної освітньої теорії та практики як форми граничної педагогіки? Існує ціла низка теоретичних проблем, які необхідно розглянути, щоб дати відповідь на це питання. По-перше, категорія “границя” символізує в метафоричному і буквальному значенні те, як влада по-різному вписується в тіло, культуру, історію, простір, землю і душу. Границі виявляють уявлення про ті епістемологічні, політичні, культурні та соціальні межі, які визначають “безпечні та небезпечні місця, що відрізняють нас від них”... Границі порушують питання про мову історії та влади і відмінності. Категорія границі також слугує прообразом для культурної критики та педагогічних процесів як форми подолання межі. Тобто це означає форми трангресії, де створені в рамках домінування існуючі межі можуть бути піддані сумніву та перевизначені. По-друге, гранична педагогіка також наголошує на необхідності створення таких педагогічних умов, у яких студенти стають долаючими межі (Курсив наш. - В.Г.). Вони стають трансгресорами для пізнання іншості в її власному розумінні, для створення “помежової зони”, де різноманітні культурні ресурси оформлюють нові ідентичності в рамках існуючих конфігурацій влади.

[інформацію] тією мовою, якою значення стає багатотональним, проникним і чинить опір постійній “герметизації”. [...]

Центральним для граничної педагогіки є розуміння того, як складаються взаємовідносини між владою і знанням як на рівні практики репрезентації, так і на рівні забезпечення практики підтримання окремих владних структур. Але спростування таких репрезентацій (уявлень) і практик (методів) веде не тільки до виявлення євроцентричних, патріархальних, расистських і класових інтересів, які виробляються та легітимізуються встановленими правилами на різних рівнях навчання. Крім перевизначення меж існуючого дисциплінарного знання, потрібно визнати, що формування знання передбачає як “умови в інституціях, так і ефекти цих інституцій”... У даному разі на граничну педагогіку покладається подвійне завдання - не тільки створення нових об'єктів знання, але й з'ясування, якою мірою нерівність, влада і людське страждання вкорінені в основних інституційних структурах.

Гранична педагогіка інкорпорує постмодерністський акцент на критиці офіційних текстів і використання альтернативних методів репрезентації (змішуючи відео, фотографування та друковану продукцію). [...]

Демістифікація має стати також одним із центральних завдань граничної педагогіки. Залежно від рівня навчання студентам мають бути запропоновані можливості не тільки для засвоєння (читання) текстів, які водночас і підтверджують, і інформують про складність їхніх власних історій, але й можливість розробляти контрдискурс всупереч установленим межам знання.

[...] Гранична педагогіка виступає проти викладання як трансляції знання, або проти того, що Пауло Фрейре називав “накопичувальною освітою” (Freire, 1973), виступає проти навчання, заснованого на вуайєристському споживанні текстів. Шляхом “призупинення” репрезентаційних практик, які потребують об’єктивності, універсальності та консенсусу, діячі культури можуть створити особливі педагогічні умови для студентів. Студенти читатимуть і писатимуть у межах і всупереч існуючим культурним кодам та одночасно створюватимуть нові простори для виробництва знання, суб’єктивності та ідентичності. У рамках такого дискурсу важливі суспільно-політичні реальності будуть інтегровані до шкільної програми, а процес критичного прочитування спрямовуватиметься не тільки на домінуючі тексти, але й на самих себе [...]

Макларен П., Фарахмандпур Р. Викладання проти глобалізації і новий імперіалізм: поворот до революційної педагогіки // Journal of Teacher Education.

[...] По-перше, освіта в умовах глобалізації розглядається як засіб для просування ринкової економіки. По-друге, освіта - інструмент для вирішення проблем, пов’язаних із безробіттям і бідністю.

[...]Реструктуризація вищої освіти - посилення класової нерівності, а освіта виставляється на розсуд соціально-економічних політик, що керуються правилами ринкової економіки (коммодифікація, пролітаріанізація і накопичення капіталу).

[.] Серцевина революційної педагогіки робітничого класу - залучення до критики ідеології, виявляючи невидиму граматику ринкової логіки, якою просякнутий лексикон повсякденного життя. Це означає боротьбу за виробництво значення, за те, що надасть можливість маргіналізованим групам висловитися, ідентифікувати і здійснити кроки до трансформації джерел пригнічення й експлуатації.

[.] Революційна педагогіка вимагає антикапіталістичного руху у напрямку до нового інтернаціоналізму... Організовані викладачі, що борються за спільні цілі (подолання економічної експлуатації, сексизму, расизму), є необхідною умовою розвитку ефективної революційної політики, яка, насамперед, уповноважитеме маргінальні групи. [...]

Хукс Б. Викладання-трансгресія : освіта як практика свободи // HooksB. Teaching to Transgress: Education as the Practice of Freedom. - New York: Routledge, 1994.^[54]

[...] Освіта як практика свободи означає викладання, що є зрозумілим і доступним для кожного. Розуміння освіти у такому значенні виникає у тих з нас, які вважають викладання своїм покликанням, священним обов’язком, які вірять, що викладання - не просто передача інформації, але й можливість інтелектуального і духовного росту із студентами. Викладання із повагою і турботою про наших студентів є суттєвою умовою зародження навчання на глибинному і особистісному рівнях. [...]

Прогресивна, “холістична” освіта, “зацікавлена педагогіка” є більш вимогливою за конвенційну критичну або феміністську педагогіки.

Академічне середовище - далеко не рай. Проте саме через навчання рай і створюється. Аудиторні години з усіма їхніми обмеженнями все ж таки залишають таку можливість. Виходячи з такої можливості, у нас є шанс працювати на свободу, вимагати від себе та інших неупередженості і мужності, що надасть можливість нам, вже маючих уявлення про подолання певних меж, трансгресувати. Ось це і є освіта як практика свободи. [...]

Гор Дж. Феміністська педагогіка та педагогіка по- феміністські // GoreJ. The strugglefor pedagogies: Critical and feminist discourses as regimes of truth by Jennifer Gore. - Routledge, 1993, p. 18-33.. Reproduced by permission of Routledge/Taylor & Francis Group, LLC.^[55]

[...] До питання “Що таке феміністська педагогіка” дослідники підходять по-різному. Одні говорять про неї в контексті жіночих досліджень (Women's Studιes), акцентуючи увагу на педагогіці - “Що таке педагогіка по-феміністські”, протиставляючи її, таким чином, феміністській теорії й дослідницькій методології. Хоча ця група дослідників і розмежовує патріархальну й феміністську педагогіки, критерієм все ж залишається спосіб тлумачення педагогіки. Інші розглядають феміністську педагогіку в контексті освіти... й по-іншому порушують основне питання - “Що робить педагогіку феміністською?” [...]

Феміністська педагогіка, що розвивається в жіночих дослідженнях

Поява навчальних курсів і факультетів жіночих досліджень в університетах була результатом жіночого визвольного руху, тривалої соціальної й політичної боротьби. Дослідники з факультетів жіночих досліджень звичайно звертають увагу на методику викладання, фокусуючись на педагогіці - як і що викладати. Як буде показано, у літературі присутні часті посилання на “нові” тексти, “нові” прочитання, особисті досвіди, кооперативне й недидактичне навчання [...!Незважаючи на те, що в цьому річищі феміністської педагогіки центральне місце посідають процеси викладання, педагогіка тут (ре)презентована неісторично відносно освітньої практики.

Феміністська педагогіка, що розвивається в теорії освіти

[.]прихильники цього напрямку збагачують феміністську педагогіку дослідженнями з історії, теорії й практики освіти, в якій домінував сцієнтизм, професіоналізм, технічна раціональність і патріархатність. Феміністська педагогіка виникла в теорії освіти зі зростаючого невдоволення патріархатністю навчання й загальноприйнятим і радикальним маскуліністськими освітніми дискурсами, аналіз яких тісно пов'язаний з феміністським (- и) рухом (- ами).

Ця феміністська педагогіка значною мірою відмовляється від технічного, навчально-виховного значення педагогіки як методу викладання в контексті усвідомлення жіночого гноблення й прагнення скасувати його (саме такий підхід звучав в Women's Studιes). Навпаки, педагогіка тут розуміється в більш широкому значенні: як виробляються гендерне знання й досвід. [.] Тут центром уваги є гендер і саме це робить педагогіку феміністською.

Завдання: Якщо б Ви складали свого роду освітній маніфест, яким чином залучили б гендерну компоненту?