ВИСНОВКИ
1. Методологічним завданням некласичного правового мислення є не догматичне слідування логічним правилам, а спроба розробити якісь інтелектуальні прийоми, «онтологічні метафори», які б дозволяли експлікувати право в його бутті.
Розробка таких прийомів, у свою чергу, вимагає знаходження правознавця в гущі тієї правової реальності, яку він прагне осмислити. При цьому процес осмислення права є одночасно одним з різновидів механізму його відтворення. Іншими словами, не- класичне осмислення права не відокремлене від самого процесу реалізації права, будучи однією з тих «ниток», які «зшивають» розрізнені складові правової реальності (інститути, норми, дії та ін.) в щось ціле.2. Постмодерне суспільство із його некласичним правовим мислення стає все більш штучним, «театралізованим», в якому ми все більше і більше занурюємося у світ вигаданих, створених нами ж самими образів, а держава контролює поведінку людей, продукуючи ці образи. Той самий шоу-бізнес - це засіб маніпулювання свідомістю людей (створення кумирів, нав’язування тієї чи іншої проблематики, завуальована або одверта пропаганда), а політика сьогодні розуміється вже як шоу- політика.
3. Поняття «правовий простір» найбільш точно розкриває специфіку динамічного розвитку права в культурі, оскільки акцентує увагу на рухливості його «кордонів», на його відкритому характері. Залежно від соціальних, політичних та інших факторів, правовий простір може бути відносно замкненим, контрольованим і організованим ззовні. Його організація і регулювання можуть бути демократичними або авторитарними чи навіть тоталітарними.
4. Характер правового простору пов'язаний із доступністю інформації. У будь-якій країні доступність інформації відносна і залежить від політичного устрою. Якщо для держави пріоритетом є підвищення культурного рівня нації, зокрема її правової культури, то на відповідному рівні відбувається й інформаційне та технологічне забезпечення правот- ворчості та правозастосування.
При цьому використовуються конвенціональні комунікативні стратегії, які передбачають управління правовою ситуацією через взаємодію й узгоджену поведінку суб’єктів права. Це стає можливим у відкритому соціальному просторі, що базується на інструментальній раціональності, десакралізації соціальних і політичних норм і процедур, варіативності щодо соціального статусу його членів. На думку К. Поппера, у відкритому суспільстві, по-перше, законним є вільне обговорення, і результати публічних дискусій впливають на політику; по-друге, у ньому є інститути, які сприяють волі тих, хто не шукає вигоди[93].
Притаманні йому комунікативні стратегії виявляються у наступних характеристиках:
- кожен учасник комунікативного процесу розглядається як рівноправний співрозмовник, який має право на активну позицію;
- усі аргументи представлені відкрито;
- учасники не потребують посередників і можуть розраховувати на продовження комунікації;
- немає анонімних учасників комунікативного процесу.
5. Якщо ж держава прагне жорстко контролювати весь спектр інформації, використовуючи при цьому маніпулятивні комунікативні стратегії, правовий простір набуває «закритого» характеру, а функціонування його внутрішніх структурних елементів цілковито підпорядковується базовим, стратегічним цілям держави. Відповідно активність, як сутніс- на характеристика суб’єкта, у такій системі не є затребуваною. Індивід стає об’єктом без права бути активним суб’єктом в його самоідентифі- кації та визначенні власного ставлення до існуючого порядку речей.
Визначальними для комунікативних стратегій у такому випадку стають такі фактори:
- відсутність рівноправного статусу учасників комунікації;
- неприйнятність діалогу (учасники комунікативного акту або не оповіщаються про прийняті рішення, або оповіщаються через посередників);
- аргументи замінюються мотивами окремих людей або спільнот;
- дискусія перетворюється на протистояння, де обвинувач виступає як анонім.
6.
Глобалізація комунікації, що набирає обертів із зростанням можливостей Інтернету, радикально змінює внутрішню структуру і зміст правового простору, спонукає до пошуку нових комунікативних стратегій. Під впливом новітніх досягнень у галузі інформаційно- комунікативних технологій глобалізується власне й сам правовий простір. Відкритість правових систем, збільшення потоків інформації, інтенсифікація обміну інноваційним досвідом між різними у змістовому та структурно-організаційному плані правовими системами забезпечили можливість оновлення цих систем. Адже у взаємодії якісно відмінного формується уявлення про специфіку системи, її актуальність, локалізо- ваність у просторі. Усе це стає інструментом для конституювання нового глобального правового простору.7. Сучасний правовий простір характеризується відкритістю і рухливістю, незамкненістю; правові ситуації розвиваються за принципом нелінійності, що відкриває для людини нові можливості і, водночас, призводить до нових ризиків. У функціонування інваріантної складової цього простору втягнені глобальні природні процеси, енергетичні та інформаційні потоки. Простір вже сам освоює себе, його структура дійсно стала схожа на делезівську різому, де будь-яка точка може об’єднатися з іншою, бо на її шляху не стоїть Центр. Відсутність такого Центру вивільняє простір і відкриває можливості для розвитку нових ідей, нових особистостей, здатних до саморозвитку і самоактуалізації. Людина з об’єкту маніпуляцій перетворюється на свідомого суб’єкта, який самостійно формує свою життєву стратегію.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. У чому полягає специфіка натуралізму як особливого способу філософського осмислення права?
2. Що являє собою концепція «концептуального» природного права Л. Фуллера?
3. Яким процедурним правилам мають відповідати, на думку Л. Фуллера, норми законодавства?
4. Що у контексті природно-правової ідеї означає «режим процедурної коректності»?
5. Які суспільні цінності були внесені Дж.
Фіннісом до «переліку основних благ»?6. Як Дж. Фінніс розумів справедливість закону?
7. Які два принципи справедливості Ролз вважав універсальними? Як він пропонував вирішити проблему економічної допомоги?
8. Які норми, на думку Р. Дворкіна, становлять основу правової системи?
9. У чому суть комунікативних теорій права?
10. У чому заслуга Н. Лумана в якості філософа права, і як може бути використана його правова концепція для розбудови вітчизняної філософії права?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Бачинін В. А., Панов М. І. Філософія права : підруч. - К., 2002. - 472 с.
2. Иконникова Г. И., Ляшенко В. П.Философия права : учеб. - 2-е изд., перераб. и доп. — М., 2010. — 351 с.
3. Кельзен Г. Чисте правознавство. З дод.: Пробл. Справедливості / Пер. з нім. О.Мокровольського. - К.: Юніверс, 2004. - 496 с.
4. Коротаев А. В. Законы истории. Вековые циклы и тысячелетние тренды. Демография, экономика, войны / А. В. Коротаев, Н. Л. Комарова, Д. А. Халтурина. - 2-е изд. М. : Ком книга, 2007. - 256 с.
5. Кузнецов В. І. Філософія права. Історія та сучасність : навч. посіб. - К., 2003. - 382 с.
6. Луман Н. Общество как социальная система. - М. : Из-во «Логос», 2004. - 320 с.
7. Луман Н. Почему необходима системная теория // Проблемы теоретической социологии. - СПб, 1994. - с.50-64.
8. Луман Н. Тавтология и парадокс в самоописаниях современного общества// Социо-логос. Вип.1. - М., 1991. - 420 с.
9. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. - Харьков, 2002. - 328 с.
10. Максимов С. І. Філософія права : сучасні інтерпретації : вибр. праці : статті, аналіт. огляди, переклади (2003-2010). - Х., 2010. - 336 с.
11. Малахов В. П. Философия права : учеб. пособие. - М., Екатеринбург, 2002. - 448 с..
12. Неклассическая философия права: вопросы и ответы : моногр. / С. И. Максимов, Ю. Е. Пермяков, А. В. Поляков, А. В. Стовба, И. Л. Честнов, В. А. Четвернин ; под ред. А. В. Стовбы. - Харьков, 2013. - 272 с.
13. Нерсесянц В.
С. Философия права. - М., 2005. - 656 с.14. Новая философская энциклопедия: В 4 т / Ин-т философии РАН, Нац. общ. - науч. фонд; научно-ред. совет: предс. В.С. Степин, заместители предс.: А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семигин, уч. секр. А.П. Огурцов. - М.: Мысль - Т.І. - 2000. - 721с.
15. Поляков А. В. Прощание с классикой, или как возможна коммуникативная теория права // Российский ежегодник теории права. - 2008. - № 1.
16. Поппер К. Открытое общество и его враги / Карл Поппер. - М. : Феникс, Международный фонд «Культурная инициатива», 1992. Т. 1. : Чары Платона : пер. с англ. / под ред. В. Садовского. - 448 с.
17. Сливка С.С. Українська національна філософія права: антологічний ракурс. - Львів: Воля, 2001. - 168с.
18. Соколов А. В. Общая метатеория социальной коммуникации / А. В. Соколов. - М. : Из-во Российской нац. библиотеки, 2001. - 352 с.
19. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность / Ю. Хабермас. - М. : Наука, 1992. - 176 с.
20. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. - СПб, 2000. - С. 104-110.
21. Харт Г.Л.А. Понятие права / Пер. с англ.. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. Гл. 7. «Окончательность и безошибочность судебных решений».
- С. 144-149.
22. Философия права : курс лекций : в 2 т. / отв. ред. М. Н. Марченко. - М., 2011. - Т. 1. - 552 с.; Т. 2. - 512 с.
23. Філософія права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О. Г. Да- нильян, П. Дзьобань, С. І. Максимов та ін. ; за ред. О. Г. Данильяна. — Х., 2009. — 208 с.
24. Філософія права : проблеми та підходи / за заг. ред. П. М. Рабіновича. - Л., 2005. - 290 с.
25. Философия права. Хрестоматия : учеб. пособие / сост. : Н. И. Панов, В. А. Бачинин, А. Д. Святоцкий ; под ред. Н. И. Панова. - К., 2002. - 692 с.
26. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / М. Фуко ; пер. с фр. В. П. Визгин и Н. С. Автономова. - М. : СПб. А-cad, 1994. - 408 с.
27. Циппеліус Р. Філософія права / пер. з нім. - К., 2000. - 300 с.
28. Честнов И. Л. Постклассическое правопонимание. - Краснодар, 2010.
- 240 с.5.
29. Честнов И. Л. Постклассическая теория права. - СПб., 2012. - 650 с.
30. Finnis J. Natural Law and Natural Rights. Oxford, 1980.
31. Fuller L. L. Human Purpose and Natural Law // The Journal of Philosophy. 1956. Vol. 53. No. 22
32. Fuller L. L. The Morality of Law. Yale University Press, 1969.
33. Rawls J. The Law of Peoples. With ‘The Idea of Public Reason Revisited’. Harvard University Press, 1999.