Висновки

Пізнавальна проблематика є органічним складником будь- яких філософських досліджень. Оскільки філософські твер­дження мають важливе життєве значення, то виникає питання про їх обі^унтованість, виправданість, надійність, тобто про джерела та підвалини наших знань.

Пізнання постаєрізноманітним, виявляючим себе врізних видах, але разом усі вони дають можливість побачити, що до пізнавальної діяльності залучені всі сили та здібності лю­дини (почуття, емоції, розум, інтуїція, прозріння та ін.).

Пізнання — багаторівневий процес побудови знання, але вирішальну роль у ньому відіграє розумова активність лю­дини, що виявляється у конструюванні образів, моделей, понять, теорій, за допомогою яких людина оптимізує свої взаємини зі світом та збільшує ступені своєї свободи.

У сучасній гносеології істина постає у вигляді процесу, в якому людина, використовуючи складники знання та пізнання, створює виправдані, сталі інтелектуальні інстру­менти та засоби своєї життєдіяльності. Знання має різні форми свого якісного наближення до істини.

Резюме

® Людина включається у процес пізнання, якреальну взаємодію свідомості та дійсності, з усіма власними здібностями та прагненнями, а тому пізнання постає не лише процесом отримання інформації, а й включає у себе прагнення оволодіти дійсністю та досягнути найзаповітнішого для себе стану; ці аспекти пізнання яскраво виявляють себе у співвідношенні основних видів пізнання.

® Пізнання як процес формування знання складається із взаємодіїрізних рівнів та форм, які разом утворюють чуттєвий, раціональний та синтетично- цілісний його компоненти; при тому пізнання має свій внутрішній ритм, оскільки закінчення його рівневого циклу відкриває ішлях до наступних.

® Якісні характеристики знання визначаються його відношенням до істи­ни; остання також постає складним процесуальним утворенням, в яко­му кожний компонент знання відіграє свою функціональну роль; за (фор­мою виразу істини знання, як правило, позначаються як очевидні, вірогідні, достовірні, правильні та істинні.

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Основні змістові наголоси у понятті пізнання. Види пізнання та взаємо- зв 'язок.

2. Рівні та (форми пізнання. Пізнання як процес.

3. Проблема істини в пізнанні. Істина і правда.

4. Особливості наукового пізнапня. Поняття методу наукового пізнання. Основні методи в науці.

Й Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Людина і пізнання. Чи приречена людина на пізнання?

2. Поняття пізнання та його види.

3. Взаємні впливи наукового, мистецького та життєво-досвідного пізнання.

4. Рівні пізнання та їх взаємозв 'язок.

5. Проблема істини в пізнанні. Основні концепції істини та оцінка.

6. Істина та життєва правда.

7. Поняття методу пізнання та його значення в науковому пізнанні.

uz Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Зав^іня 1.Розкрийте зміст поняття пізнання.

Завбяш/я 2.Охарактеризуйте особливості, об'єкт, форми, переваги та недо­ліки чуттєвого пізнання.

Заз^тя З. Охарактеризуйте особливості, об'єкт, форми, переваги та недо­ліки раціонально-логічного пізнання.

Завбаш/я 4. Поясніть необхідність існування та форми синтезувального рівня пізнання.

ЗавДаняя 5. Охарактеризуйте пізнання як неперервний еволюційний процес. ЗавДаняя б. Окресліть сучасне розуміння істини, порівняйте істину та правду. Зав^іня 7.Поясніть необхідність використання таких якісних характери- стикзнання як очевидність, достовірність, правильність ..

Завбаиия 8.Окресліть позитивні і негативні аспекти прагнення людини пізнавати.

ЗавДа//ня 9. Випишіть основні терміни, що характеризують провідні позиції у ставленнідо пізнання, поясніть їх зміст.

Ш 'Додаткова література з теми

1. Алексеев П.В., Панина А.В.Теория познания и диалектики - М., 1991.

2. Голдстейн М.Й. Голдстейн И.Ф. Как мы познаем. - М., 1984.

3. Дарио Антисери Эпистемология и герменевтика. Весник московского универ­

ситета. Серия 7.Философия, 2001, №3

4. Демидов В.

5. Загадки человеческого понимания. - М., 1991.

6. Кістяківський Б. О.Проблеми і завдання соціально-наукового пізнання // Філо­

соф. і соціал. думка. 1992. №2.

7. Крымский С.Б., Парахонский Б.А., Мейзерский В.М.Эпистемология культуры

(Введение в обобщенную теорию познания). К., 1993.

8. Кульчицький О.Основи філософії і філософічних наук. Розд. 8. - Львів, 1995.

9. Нарский И. С. Современные проблемы теории познания. - М., 1988.

10. Петрушенко В.Епістемологія як філософська теорія знання. - Львів, 2000.

l l. Полани М. Личностное знание. - М., 1985.

12. Попович М.В.Логіка і наукове пізнання. - К., 1971.

13. Рассел Б. Человеческое познание. - К., 1997.

14. Франк С.Л. Предмет знания. Душа человека. - СПб.. 1995.

15. Чудинов З. М. Природа научной истины. - М., 1977.

16. Шевченко В.І. Концепція пізнання в українській філософії. - К., 1993.

17. Яроіиевець В.!. Люд_ина в системі пізнання. - К., 1996.