Інтуїція

Своєрідною формою сполучення почуттєвого й раціонального є також інтуїція - здатність безпосереднього або прямого (у вигляді якогось осяяння, інсайту) знаходження істини. В інтуїції чітко та ясно усвідомлюється лише результат (висновок, істина); конкретні ж процеси, що ведуть до нього, залишаються ніби за кадром, у сфері та глибинах несвідомого.

Безпосереднє, раптово (без видимої витрати зусиль) здійснюване відкриття, якому передує тривалий період зрощування суб'єкта з об'єктом, називається інтуїцією (від лат. intuitus - споглядання, бачення).

Інтуїція є завершальним моментом процесу здійснення у сфері практичної (предметно-діяльної) взаємодії суб'єкта й об'єкта. У цьому процесі можна виділити такі послідовні етапи:

■ відчуття чужості об'єкта - структури суб'єкта й об’єкта ще неадекватні одне одному;

■ досвідно-діяльнісне відображення об'єкта, вміння подолати його опір - момент становлення спільної структури суб'єкта й об'єкта, що поєднуються;

■ інтуїтивне знання власної структури об'єкта, фіксоване у вихідних принципах, аксіомах, базисних положеннях нової теоретичної системи - момент завершення поєднання, у результаті якого стає можливим своєрідне відчування структури об'єкта, подібне відчуванню суб'єктом своїх власних внутрішніх станів.

Коли дев'ятирічний син А. Ейнштейна одного разу запитав у батька, чому той такий знаменитий, А. Ейнштейн відповів: «Бачиш, коли сліпий жук повзе по поверхні кулі, він не помічає, що пройдений ним шлях зігнутий, мені ж поталанило помітити це». «Поталанило помітити» - в цих словах відображена своєрідність виникнення всякого нового знання. Його безпосереднім джерелом не є логічне міркування у відповідності з гегелівською формулою «звідки» та «куди» (де «звідки» постає як «необхідність поняття, його доведення і дедукція», а «куди» як таке визначення, «внаслідок якого окрема ланка спекулятивного кругообігу, як живий зміст методу, є в той же час початком нової ланки»).

Безпосереднім джерелом нового знання є досвід. Тому саме на рівні досвідного (а не теоретичного) пізнання стає можливим вільний вибір вихідних принципів нової теорії. Адже саме сфера досвіду виявляється досить широкою для вибору й водночас досить вузькою, щоб не дати вибору перетворитися на неосяжно безмежну сваволю.

Визначеність (відповідність об'єктивному змісту пізнаваного об'єкта) - характерна риса як теоретичного, так і досвідного знання. Проте, якщо на рівні теоретичного пізнання необхідну визначеність знанню надає логіка, то на рівні досвідного пізнання ця визначеність досягається через інтуїцію, яка виконує тут функції основного пізнавального засобу.

Як раціональний, так і досвідний (інтуїтивний) способи пізнавального осягнення реальності спрямовані на розкриття чогось прихованого від безпосереднього погляду, але розкриття здійснюється по-різному.

Логічне передбачення, на думку М Борна, є аналітичним передбаченням. У його ґрунті лежить аналіз, тобто розчленування видимої частини досліджуваного явища на складові елементи з метою встановлення їх тотожності чомусь добре відомому. Оскільки закономірності зв'язку цього добре відомого зафіксовані у відповідній теорії, то на підставі встановленої тотожності робиться висновок щодо справедливості теорії й щодо прихованої частини явища.

Аналітичне передбачення - високоефективний спосіб наукового пізнання. Що ж стосовно інтуїції, то вона дає іншого роду передбачення - синтетичне.

Синтетичне передбачення, згідно з Борном, базується на гіпотетичному припущенні, що реальний образ частково відомого явища відрізняється від того, яким він здається. Базою синтетичного передбачення є не аналіз, а синтез. Інтуїтивне передбачення завжди спрямоване на специфічність досліджуваного явища, на те, що робить його специфічною (відмінною від усього відомого досі) цілісністю.

Інтуїція, на відміну від раціонального осягнення об'єкта, є свого роду відчуванням справжньої сутності об'єкта, вона ніби проникає всередину об'єкта й безпосередньо відчуває його сутність.

Розрізняють чуттєву й інтелектуальну інтуїцію. Надаючи своїм результатам характеру очевидної істини, інтуїція тим самим обов'язково супроводжується почуттям глибокої певності в істинності своїх результатів.

Як у своєму функціонуванні, так і у змісті своїх результатів інтуїція визначається специфічно людською формою діяльності - практикою. Це незаперечно свідчить про людський характер інтуїції як форми пізнавальної діяльності.

Інтуїція становить ядро усякого насправді творчого мислення, яке визначається як мислення, стимульоване завданням, розв'язання якого не може бути безпосередньо отримане шляхом логічного висновку з існуючих засновків, а передбачає утворення нових способів діяння або своєрідне використання вже існуючих способів, що призводить до виникнення нових знань. І хоча інтуїція не тотожна творчості (вона є лише її моментом), інтуїцію, як і творчість у цілому, не можна звести до раціональної діяльності. Там, де присутнє раціональне, там творчості немає. Кульмінаційний акт творчості характеризується саме відсутністю раціонального.

Безпосередність, очевидність результатів інтуїції, безперечно, зближує наукову творчість з художньою. В науковому мисленні, згідно з А. Ейнштейном, завжди присутній елемент поезії. Справжня наука та справжня музика вимагають однорідного руху думки.

Недаремно багато видатних вчених підкреслювали велике значення для визначення істинності тієї чи іншої наукової теорії не тільки логічних, але й естетичних критеріїв. Естетичним критеріям належить особлива роль при визначенні напряму вільного вибору вихідних принципів нової теорії з певного числа формально можливих.

6.