Досвідний рівень пізнавального процесу

Перехід від старої теорії до нової - це перехід до нових, неспівмірних з притаманними старій теорії, вихідних принципів. Такий перехід не може здійснюватися логічним шляхом, оскільки суперечність між вихідними посиланнями нової та старої теорії є насамперед логічною суперечністю.

Оскільки вихідні принципи теорії є за формою теоретичними положеннями, вони не можуть бути безпосереднім продуктом практики. У той же час вихідні принципи не можуть бути й продуктом теоретично-логічної діяльності, бо за своєю суттю, як вихідні принципи, вони передують усякій теоретичній діяльності, є її відправним пунктом. Однак річ у тому, що, крім теоретичного, існує ще дотеоретичний, досвідний рівень пізнання. Саме на цьому рівні й відбувається становлення вихідних положень усякої теорії.

Досвідний рівень пізнання виростає безпосередньо з практики, зберігаючи з нею найтісніший зв'язок, який виявляється в тому, що отримане таким шляхом знання є ніби безпосередньою діяльною моделлю об'єкта. Звичайно, і теоретичне знання є діяльним за своєю природою. Проте діяльне тут ніби увійшло у фундамент теоретичної конструкції, воно приховане, недосяжне безпосередньому погляду.

Інша справа - досвід. Тут практична природа знання безпосередньо наявна. Саме досвід і виявляє себе передусім як знання тих дій, які необхідно здійснити на шляху подолання опору нового об'єкта, який ще не пізнаний. Таким досвідним знанням (на відміну від теоретичного) є знання селянина, який вміє вирощувати хороший урожай і в той же час не має уявлення про наукову агрономію.

Досвідний характер часто мають і наукові уявлення, як, наприклад, уявлення М. Планка про кванти або Е. Шредінгера про «псі-функцію». Спочатку це були знання про способи подолання труднощів на шляху пізнання фізичних явищ у мікросвіті, які майже не містили жодної інформації про причини породження тих труднощів.

У досвіді відбувається своєрідне поєднання об'єкта з суб'єктом, що пізнає, яке й створює передумови перетворення об'єкта з чужого для людини в олюднений. Як олюднення природи, так і натуралізація людини становлять зміну структури кожного з названих компонентів.

Зміна структури, що відбувається у процесі поєднання, є зміною типу взаємодії. Електрика, що залишається й після її пізнання тим же фізичним явищем, отримує ніби новий - людський вимір — набуває соціальної властивості. Електрика включається у практичну діяльність людини як одне з основних джерел енергії для машин, механізмів і приладів, що складають неорганічне тіло людини або суспільства. Натуралізація ж людини виявляється в тому, що її об'єктивні потреби стають щораз універсальнішими, поступово охоплюють усе багатство навколишнього світу. Здійснюване в досвіді поєднання суб'єкта й об'єкта й постає тим початковим пунктом, що є спільним для процесу олюднення природи та для процесу натуралізації людини.

Особливості третього рівня пізнання виразно виявляються у його формах: У досвід - особисте свідоме нагромадження умов та обставин як збігання, так і незбігання розумового конструювання з реальним ходом речей і процесів;

експеримент - дослідження певних, спеціально виділених властивостей, параметрів та характеристик речей у спеціально організованих умовах з обґрунтованим дозуванням дій чинників, факторів тощо;

практика - свідомо фіксований досвід застосування теорій, вчень, концепцій у реальному історичному житті певних соціальних груп, суспільств, цивілізацій тощо.

У філософських дослідженнях не завжди виділяють названий третій рівень пізнання, хоча ніхто й не заперечує та не зможе заперечити значення експерименту, досвіду та практики у здійсненні синтезу знань, у підвищенні рівня їх надійності й у виведенні пізнання і діяльності людини на нові обрії.

Звернення до досвідного рівня пізнання дозволяє зрозуміти його процесуальність: у процесі дослідів, експериментів, практики ми не лише приводимо у відповідність чуттєві враження та розумові конструкції, а й отримуємо нові чуттєві враження, здобуваємо нові відчуття; від них ми переходимо до нових понять та узагальнень, а, відтак, знову до синтезів і т. д.

При вивченні нового об'єкта потрібний певний період зживання дослідника з новим предметом або проблемою. І тільки після того, як таке зживання відбулося, приходить довгоочікуване рішення. Так, Д. Менделєєв довго й безрезультатно розробляв періодичний закон хімічних елементів, але протягом цих шукань настільки зжився з досліджуваною проблемою, що її рішення прийшло до нього навіть не в момент активної роботи, а уві сні, без свідомо стимульованих зусиль.

Отже, окрім почуттєвого (емпіричного) та раціонального рівнів пізнання, існує й досвідний рівень пізнання, на якому умовиводи, поняття та концепції абстрактного мислення втілюються у реальність і набувають не лише інтелектуального, а й реального вигляду.

5.