Шляхи та способи наукового пізнання

Пізнанням так чи інакше супроводжуються всі життєві зусилля й починання людини, усі форми, види та сфери діяльності людей. Воно присутнє в літературі й мистецтві, у боротьбі партій та ідеологій, у спорті та бізнесі.

Наука - доказова форма знання, пізнання. Просте прагнення до доказу, установка на доказовість є найбільшим стимулом наукового прогресу, визначальною характеристикою дослідницької діяльності людини. Наука сильна саме своїм доведеним знанням. І основна маса її знання є саме такою.

Суттєві ознаки науки:

■ Наука - це насамперед якісь ідеї, так чи інакше систематизовані.

■ Наука - антипод хаосу, вона не може бути несистемною або нецілісною за визначенням.

■ Наукові ідеї відбивають глибокі, істотні зв'язки досліджуваних явищ.

■ Відкриття законів складає основне завдання й мету всякої науки. А закони й є тими глибокими та істотними зв'язками.

Наукові ідеї, крім того, повинні бути прогностичними, бути знаряддям передбачення. Тільки фіксуванням і констатацією того, що відбувається, наука не може обмежуватися. Ідеї науки повинні володіти (у тенденції, у розвитку) визначеним перетворюючим потенціалом, служити справі зміни і поліпшення світу, предметного середовища існування людини.

Ідеї, якщо вони справді наукові, повинні виходити з фактів, спиратися на факти та підтверджуватися фактами. Факти приводять нас до доказу - унікального надбання науки, до того, чого немає або бракує іншим формам і видам розумової діяльності людини.

Факти — це не будь-які, не всякі свідчення (наприклад, про літаючі тарілки). Свідчення фактичного порядку не можуть бути чисто інтуїтивними або суб'єктивними. А тільки об'єктивними (такими, що представляють якусь реальну подію або явище) й емпіричними (такими, що спостерігаються, що доступні для перевірки іншими, усіма зацікавленими сторонами, дослідниками). Свідчення можна вважати такими, що спостерігаються, коли відомо, що існує ретельний та систематичний опис того, як, коли і за якими обставинами їх збирали.

Критерії науковості знань: 1) об'єктивність, адже наукове знання пов'язане з розкриттям природних об'єктів, що взяті «самі по собі», без урахування інтересів індивіда, без привнесення в них чогось суб'єктивного та надприродного; 2) раціональність, бо способом досягнення істини є критичність та раціональні принципи пізнання; 3) есенціалістська спрямованість, тобто націленість на відтворення сутності, закономірностей об'єкта; 4) системність знання, що означає впорядкованість за системними принципами, впорядкованість у формі теорії та розгорнутого теоретичного поняття; 5) перевірка, що включає і наукове спостереження, і практику, і випробовування логікою.

Зазначені критерії науковості можуть бути застосовані до частини змісту філософського знання, особливо до онтології, гносеології та методології наукового пізнання, що можна виявити фактично в усіх філософських системах, які мають відповідну проблематику. А тому філософія входить до складу наукової сфери знання частиною свого змісту і відносно цього філософія є наукою, видом наукового знання. її предметна специфіка як виду наукового знання - в узагальненості інформації з точки зору основного питання світогляду про взаємовідносини людини та світу.

Наука - це не тільки ідеї та знання. Це й визначений соціальний інститут, що складається з системи науково-дослідних установ, об'єднань, центрів, а отже, й відносин між людьми. Наука тому може бути визначена і як наукове співтовариство, тобто співтовариство людей, що постійно висуває та перевіряє ідеї, будує та критикує теорії.

Екзаменаційні питання

1. Гносеологія як теорія пізнання. Сучасні гносеологічні концепції.

2. Пізнання як діалектичний процес. Суб'єкт і об'єкт пізнання.

3. Співвідношення почуттєвого і раціонального сприйняття у пізнанні.

4. Досвідний рівень пізнавального процесу.

5. Інтуїція як своєрідне поєднання почуттєвого й раціонального в пізнанні.

Література

1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації. - Львів: «Новий світ - 2000», 2002.

2. Практикум з філософії: Методичний посібник для викладачів та студентів ВНЗ / Під ред. В.Л. Петрушенка. - Львів: «Новий світ - 2000», «Магнолія плюс», 2003.

3. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. - К.: Академвидав, 2008.

4. Саух П.Ю. Філософія: навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.

5. Смольков О.А., Дещинський Ю.Л. Філософія: Навчальний посібник, 2-ге видання, стереотипне. - Львів: Магнолія Плюс, 2006.

6. Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей Запада: Учебн. хрестомат. - М.: Логос, 1996.

7. Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Філософія: Навчальний посібник. - К.: Україна, 2000.

8. Філософія: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. проф.

І.Ф.Надольного. - К.: Вікар, 1997.

9. Філософія. Навчальний посібник / Є.М. Причепій, А.М. Лерній, В.Д.Гвоздецький та ін. - К.: Аграрна наука, 2000.

10. Філософія: Підручник для студентів вищих закладів освіти / За ред. І.В.Бичко. - К.: Либідь, 2002.

11. Філософія. Підручник / За загальною редакцією Горлача М.І., Кременя В.Г., Рибалка В.К. - Харків: Консум, 2000.

Довідкові видання

Філософський енциклопедичний словник. - К.: Абрис, 2002.

Філософський енциклопедичний словник / Максименко М. Г. - К.: 2003. Читанка з історії філософії. У 6 кн. / Під ред. Волинки Г.І. - К.: 1992.