Наукове пізнання, його форми й методи

Одна з важливих особливостей наукового пізнання порівняно з життєво- досвідним полягає в його організованості та використовуванні цілого ряду методів дослідження.

Будь-який метод формується на основі певної теорії, яка виступає як необхідна передумова методу.

Методологія — складна, динамічна, цілісна, субординована система способів, прийомів, принципів різних рівнів, сфери дії, спрямованості, евристичних можливостей, змістів, структур тощо. Методологія не може бути зведена до якогось одного, навіть дуже важливого методу. Вчений ніколи не повинен покладатися на якесь єдине вчення, ніколи не повинен обмежувати методи свого мислення єдиною філософією. Методологія не є також простою механічною сумою окремих методів.

Різноманіття видів людської діяльності зумовлює й різноманітний спектр методів, що можуть бути класифіковані за певними критеріями. Насамперед варто виділити методи духовної, ідеальної (у тому числі наукової) та методи практичної, матеріальної діяльності. Система методів (методологія) не може бути обмежена лише сферою наукового пізнання, вона повинна виходити за її межі й неодмінно охоплювати сферу практики, і ці дві сфери тісно взаємодіють.

Що стосується методів науки, то підстав для їхнього розподілу на групи може бути кілька. Так, залежно від ролі й місця у процесі наукового пізнання можна виділити методи формальні та змістовні, емпіричні та теоретичні, фундаментальні і прикладні, методи дослідження і викладення тощо. Зміст досліджуваних наукою об'єктів становить критерій для розгалуження методів природознавства та методів соціально-гуманітарних наук.

У сучасній науці успішно працює багаторівнева концепція методологічного знання, згідно з якою всі методи наукового пізнання можуть бути розділені на основні групи (за ступенем спільності та широти застосування).

1. Філософські методи, серед яких найдавнішими є діалектичний і метафізичний. Кожна філософська концепція має методологічну функцію та є своєрідним способом розумової діяльності. Тому до них також відносяться аналітичний (характерний для сучасної аналітичної філософії), інтуїтивний, феноменологічний, герменевтичний (розуміння) та ін.

Філософський метод - це не просто фізичне зведення жорстко фіксованих регуляторів, а система гнучких принципів, операцій, прийомів, що носять загальний, універсальний характер, тобто знаходяться на найвищих (граничних) рівнях абстрагування. Тому філософські методи не описуються у чітких термінах логіки й експерименту, не підлягають формалізації та математизації.

Філософські методи задають лише найзагальніші напрями дослідження, його генеральну стратегію, але не заміняють спеціальні методи й не визначають остаточний результат пізнання прямо та безпосередньо.

2. Загальнонаукові підходи й методи дослідження отримали широкий розвиток і застосування в науці XX та XXI ст. Вони виступають у якості своєрідної «проміжної методології» між філософією та фундаментальними теоретико-методологічними положеннями спеціальних наук. До загальнонаукових понять найчастіше відносять такі поняття, як «інформація», «модель», «структура», «функція», «система», «елемент», «оптимальність», «ймовірність» тощо.

Характерними рисами загальнонаукових понять є, по-перше, невід'ємність у їхньому змісті окремих властивостей, ознак, понять певної низки окремих наук і філософських категорій, по-друге, можливість (на відміну від останніх) їхньої формалізації, уточнення засобами математичної теорії, символічної логіки.

Якщо філософські категорії втілюють у собі гранично можливий ступінь спільності - конкретно-загальне, то загальнонауковим поняттям притаманне здебільшого абстрактно-загальне (однакове), що й дозволяє виражати їх абстрактно-формальними засобами.

На підставі загальнонаукових понять і концепцій формулюються відповідні методи й принципи пізнання, що й забезпечують зв'язок та оптимальну взаємодію філософії зі спеціально-науковим знанням і його методами. До числа загальнонаукових принципів і підходів відносяться системний і структурно-функціональний, кібернетичний, вірогідніший, моделювання, формалізація тощо.

Важлива роль загальнонаукових підходів полягає в тому, що їхній «проміжний характер» опосередковує взаємоперехід філософського та наукового знання (а також відповідних методів).

3. Методи окремих наук - сукупність способів, принципів пізнання, методів дослідження і процедур, що застосовуються у тій чи іншій науці й відповідають певній основній формі руху матерії. Це методи механіки, фізики, хімії, біології та соціально-гуманітарних наук.

4. Дисциплінарні методи - система прийомів, що застосовується у тій чи іншій науковій дисципліні та входить у якусь галузь науки або виникли на стиках наук. Кожна фундаментальна наука становить комплекс дисциплін, що мають свій специфічний предмет та свої своєрідні методи дослідження.

5. Методи міждисциплінарного дослідження - сукупність низки синтетичних, інтегративних способів, що виникли як результат сполучення елементів різних рівнів методології та націлені основним чином на стики наукових дисциплін. Широке застосування подібні методи знайшли у реалізації комплексних наукових програм.

3.