Проблема оцінки впливу техніки на розвиток суспільства

Як уже зазначено в попередньому викладі, у ХХ ст. техні­чний розвиток набув усебічного й бурхливого характеру. Тому ХХ ст. характеризують як ::технічне, ::атомне, :: кос­мічне, ::кібернетичне, =>століття автоматики, ::комп'ютери- зації, =>роботизації та ін.

Розвиток транспорту, зв'язку, засобів комунікації зробили всю планету осяжною і досить невеликою. Люди стали жити тепер життям усієї планети і раптом наочно відчули реальний сенс терміна "людство”. Але водночас відчули і надзвичайну різноманітність, складність, неоднозначність суспільства, побачили й цілу низку смертельних небезпек для нього. І зно­ву-таки значну роль у такому усвідомленні відіграла техніка в її зв'язку з-наукою і технологією.

Інколи сучасний стан справ у суспільстві порівнюють із сюжетом відомої казки: джин вирвався із пляшки, а прибор­кати його вже неможливо.

Як би там не було, а розвиток науки і техніки у ХХст. змусив уважно до них придивитися, спеціально займатися їх дослід­женням. Унаслідок того виникли зовсім нові науки: а) ^філософія техніки, або філософія науки і техніки; б) ^наукознавством) ^комплекс технічних наук, що в Англії іменується "Technology” ; г) ^історія природознавства та техніки; д) ^соціологія науки та техніки; е) ^інженерна психологія та ін. Зусиллями цих наук розроблено цілий комплекс проблем.

Насамперед — це проблема загально ї оцінки феномену техніки в розвитку сучасної цивілізації. За класифікацією К. Ясперса,у другій половині ХХ ст. сформувалися три позиції щодо оцінки техніки.

Оптимістична оцінка роз­витку техніки резюмована в різних варіантах концепції технократизму, що її запо­чаткував американський дослідник Т Веблен.Вихід­ну тезу можна сформулюва­ти так: техніка сама здатнанейтралізувати або й подолати ті негативні наслідки, які несе людству її розвиток і поширення.

Крім того, на розвиток техніки впливає і соціальний егоїзм, тобто в гонитві за технічними новинками дуже часто не вра­

ховують їх зворотного негативного впливу на людину. У соц­іально-політичному аспекті людство, знову-таки, не застра­ховане від авантюристичних крокі в деяких політиків на зра­зок Садама Хусейнаабо від захоплення ядерної зброї злочинцями.

Нарешті, розвиток техніки веде до дедалі більшого її проник­нення у психологічні сфери людського життя. Тут виникають застереження морального і гуманістичного характеру: чи не при­зведе цей розвиток до тотального контролю за людьми з боку інформаційно-поліцейських служб? До тотального контролю за думкою?

Песимістичний напрям оцінки техніки дістав назву технофо­бії- жаху перед технікою. Прихильники такої оцінки висувають наведені раніше аргументи і роблять висновок про марність оч­ікування добра від розвитку науки і техніки. На їх думку, цей роз­виток не приведе ні до чого іншого, крім перетворення самої лю­дини на елемент технічних пристроїв. Людина вже відлучена від натуральних форм та проявів життя, від природи, а надалі ця тен­денція стане панівною. Комп’ютерна техніка не зробить люди­ну ні розумнішою, ні щасливішою, а радше ще більше незахище- ною і безпорадною, нездатною протистояти життєвим негараздам. Планета Земля поступово стане непридатною для життя, і, отже, бажання людини досягти благополуччя за допо­могою техніки призведе до її виродження.

Нарешті, нейтральну оцінку науково-технічного розвитку можна передати словами К. Ясперса:"Одне, в усякому разі, очевидно: техніка — лише засіб, сама собою вона не є ні доб­рою, ні поганою. Усе залежить від того, що з неї зробить лю­дина, чому вона служитиме, в які умови людина її поставить". "Оскільки техніка сама не ставить перед собою ніякої мети, вона перебуває по той бік добра та зла або передує їм". Ця оцінка теж має своє виправдання і свої підстави. Але вона применшує значення вихідного зв’язку техніки з глибинними засадами людського буття.

Коли кажуть, що за допомогою ножа можна зробити хірургічну опера­цію і врятувати життя людині, а можна навпаки — убити людину, то чомусь забувають про те, що ніж спеціально зроблений для того, щоб розтинати речовину чи тканину, а отже, самий факт його створення передбачає таку культуру і таке розуміння існуючого, за яких припускається можливість і виправданість механічного розтину природно існуючого під час людського

втручання у світ. Наполягання на неприпустимості вбивства свідчить лише про бажання обмежити сферу застосування ножа, а не про ліквідацію у ньо­го властивості розтинати. Відомий вислів доречно відзначає: "Якщо в пер­шому акті на стіні висить рушниця, то в якомусь акті вона повинна вистре­лити”. Тобто без наявності в техніки певних властивостей, що закладені в її конструкцію під час виготовлення, без певної світоглядно-психологічної та теоретичної основи технічної діяльності техніку неможливо було б викори­стати як у позитивному, так 1 в негативному планах.

• В оцінці техніки як нейтральної прихована дуже небезпечна акс­іома про те, що слід не стільки вдосконалювати техніку в напрямі зменшення або нейтралізації її негативних функціональних проявів, скільки певним чином виховувати та дисциплінувати тих, хто пра­цює з технікою. Не відкидаючи значення останнього, ще раз зробимо наголос на тому, що не можна штучно відривати техніку від її інте­лектуального та психологічного забезпечення.

Зауважимо й те, що сумнозвісна Чорнобильська катастрофа засвідчила: мало мати навчений персонал, треба ще й техніку зробити такою, яка би була максимально безпечною навіть за умов помилок з боку персоналу.

У техніці дуже виразно постає вихідний драматизм людського ста­новища у світі, бо ми не можемо бути людьми без техніки, як і не можемо тотально технізуватися. Ми не можемо існувати, не втру- • чаючись у самодостатній хід природних процесів, але це втручан­

ня може нам вартувати нашого існування і навіть існування на­шої планети.

Наука та техніка схематизують, ділять, фрагментують безперервну стрічку життя, але саме через це огрублення ми починаємо бачити, розуміти і цінувати цілість та безпосередність. Принаймні сьогодні ми розуміємо, що людський шлях цивілізованого розвитку (правда, лише в європейському варіанті) — це шляхдо диференційованої суцільності, до збільшення склад­ності культури та інтелекту, нюансів у нашому ставленні до буття, а все це ми здобуваємо за допомогою техніки. За влучним визначенням К. Леонтьє- ва, розвиток культури постає як розповсюдження "квітучоїскладності та розмаїтої гармонійної творчості”.

20.5.