Особливості історичного розвитку науки і техніки

Наука і техніка можуть розвиватися як через поступові кількісні нагромадження, так і через досить радикальні зміни в їх вихідних підвалинах. Перший шлях розвитку визначаєть­ся, звичайно, як еволюційний, а другий — як революційний.

Першою технічною революцією вважають так звану нео­літичну революцію у знаряддях праці, що відбулася приблиз­но за 10 - 8 тис. років до Р.Х. До цієї революції знаряддя праці, що їх виготовляли з каміння протягом близько 1,5 - 2 млн років, були грубі і примітивні. Але ось раптом знарядь праці стає на­багато більше, вони значно досконаліші, витончені, і їх іноді важко відрізнити від творів ужиткового мистецтва.

Другу (дуже важливу за наслідками) технічну революцію Євро­па переживає у другій половині XVIII — на початку ХІХ ст. Це так звана промислова революція: тут виникають машини, для яких характерна наявність трьох конструктивних елементів: 1) робо­чого знаряддя; 2)передавального механізму та З) силового при­строю. Машини надзвичайно збільшують продуктивність праці і поступово починають проникати в різні сфери життя.

Першою науковою революцією більшість дослідників вважає виникнення науки в XVII—XVIII ст., тобто виникнення сучас­ної експериментальної науки. У цей -період уперше створюєть­ся цілісна наукова теорія, що містить всі необхідні ознаки науки як такої, — це класична механіка Ньютона. Ця теорія мала добре розвинений математичний апарат і давала мож­ливість обчислювати і передбачати хід фізичних процесів.

На зламі ХІХ—ХХ ст. відбулася нова наукова революція, унас­лідок якої утворилась некласична наука: =>теорія відносності, =>квантова механіка, =>галактична астрономія, =>кібернетика.

: · Наука у ХХст. вийшла на дослідження “мікро”, “макро "та “мега-

процесів” світу в їх єдності та переплетенні і тим самим відкрила шлях до небачених раніше техніко-технологічних зрушень. Це, зок­рема, створення ^космічної техніки, ^генної інженер її, ^комп 'ю- терної, ^лазерної техніки, ^ядерної енергетики та ін.

Одним із наслідків цієї революції був вихід науки та техніки на принципово новий рівень взаємодії: складність сучасної тех­ніки є такою, що керувати нею без попереднього наукового дос­лідження, обґрунтування, експериментування неможливо.

Тому у XX ст. відбулися процеси: а) органічного злиття розвитку 'науки і техніки; б) виходу науки на провідне місце в її зв'язку з тех- • нікою.

А результатом того врешті-решт стала і певна революція у конструкції машини: з’явився так званий четвертий елемент машини — кібернетично-обчислювальний пристрій, що поро­див тенденцію до перетворення машини в саморегульований машинний комплекс. Усе це часто визначають як науково- технічну революцію ХХ ст.

Як уже було відзначено, бурхливий розвиток науки і техн­іки у ХХ ст. загострив або змусив трохи по-іншому зрозуміти деякі традиційні проблеми людського буття, а отже, пробле­ми філософії та соціології. Серед них — перегляд періодизації історії європейської цивілізації. Ще на початку 60-х років фран­цузький соціолог Р.Арон виділив 5 стадій економічного рос­ту європейського суспільства.

Американський дослідник Г. Кан дає таку періодизацію роз­витку суспільства, пов'язану з розвитком науки і техніки.

Дещо інші періоди в розвитку суспільного науково-техніч­ного поступу виділяє французький соціолог Ж.-П'.Кантен. Це три хвилі: перша хвиля — промислова революція, друга хвиля — науково-технічна революція ХХ ст., третя хвиля — техно­логічна революція, що почалася у 80-х роках ХХ ст.

• Але широко поняття третьої хвилі ввійшло в науковий обіг після виходу у світ праці американського дослідника А.Тоффлера "Третя хвиля ". На думку Тоффлера, третя хвиля науково-технічного посту­пу — це технологічна революція, що завершує аграрну ( "перша хви­ля") та промислову революцію ("друга хвиля"). А.Тоффлер вважає, що технологічна революція приведе до повернення до доіндустріаль- них форм розвитку суспільства на новій основі — на основі =>біо;н- дустрії, =з>космічної та =з>електротіої техніки.

Ми можемо відзначити, що в основних рисах наведені рані­ше періодизації збігаються.

· Констатуємо як висновок, що у ХХ ст. ми спостерігаємо спалах інтересу до науки і техніки. а головне — зростання рівня самосвідо­мості людства у зв язку з іх впливом. І це можна виділити як одну з яскравих особливостей сучасного науково-технічного розвитку. Без­перечно, провідною особливістю сучасних процесів науково-техніч­ного розвитку слід вважати вступ європейського суспільства саме в період "третьої хвилі” — технологічної революції.

Згідно з думкою А. Тоффлера, першими симптомами наближен­ня до цієї хвилі, що з'явилися вже наприкінці 50-х років ХХ ст., можна вважати те, що масове індустріальне виробництво, з од­ного боку, призвело до роздрібнення напрямів його застосуван­ня і на цій основі — до збільшення ступеня однорідності вироб­ничих показників (це відкривало можливість уніфікації з подальшим застосуванням обчислювальної техніки), а з друго­го боку — до занепокоєння та незадоволення стандартизацією життя, що стрімко насувалася на розвинені країни.

Крім того, розгортання науково-технічної революції дуже скоро почало призводити до небезпечних екологічних наслідків. Усе це й спричинило пе­ренесення акценту з продукування техніки на розроблення технологій і техно­логічних процесів. Відмінність останніх полягає у всебічному врахуванні ант­ропологічних, психологічних, екологічних, етичних та інших чинників функціонування техніки й технічних комплексів. Біогенна інженерія, замкнені безвідходні виробничі цикли, ефективне використання природних енергетич­них ресурсів, охоплення ширшого, ніж звичайно, кола чинників, залучених у виробництво, максимальне врахування людських потреб, психологічних упо­добань, етичних норм — усе це суттєві риси технологічної переорієнтації.

Провідна роль в усіх цих процесах належить кібернетичним та електрон­но-обчислювальним приладам, широкому застосуванню комп’ютерної тех­ніки, бо лише за допомогою саме такої техніки можна керувати вже назва­ними процесами. У зв’язку з колосальним зростанням значення комп'ютерно-обчислювальної техніки деякі дослідники дещо по-іншому

оцінюють роль засобів інформації та комунікації у розвитку людства. Так, відомий американський теоретик постіндустріального суспільства Д.Белл вважає, що найважливішими ланками суспільного розвитку є ті, що визна­чають інфраструктуру суспільства, тобто засоби комунікації. Сюди він відно­сить: а) транспорт; б) засоби доставки енергії; в) телекомунікації (аудіо- та відеотехніку, комп’ютери тощо). На думку Д.Белла, саме комп’ютерна тех­ніка разом з іншими сучасними засобами перероблення інформації здатна призвести до революційних змін у суспільстві й відкрити нову еру в добро­буті і взаєминах між людьми. Але водночас швидкий темп змін у сфері ви­робництва ставить неабиякі вимоги перед духовним розвитком суспільства. Д.Белл закликає до "інтелектуальної мобілізації", щоб не спасувати перед валом технічних досягнень.

Дж.Гелбрейті деякі інші філософи та соціологи висунули тезу про те, що кожна історична епоха має свої провідні засоби технічно-виробничої діяльності, опанування якими вирішує долю суспільного поступу. В архаїч­ному суспільстві такий засіб — це земля й людина (звідси — масові пересе­лення народів); в індустріальному суспільстві — засоби енергетики, у пост- індустріальному — інформаційні засоби. У цьому суспільстві той, хто володіє інформацією, володіє всім.

Комп’ютеризація та інформаційна технологія суттєво змінюють структу­ру та динаміку розвитку суспільства. По-перше, вони, за слушним виснов- комЖ. -П. Кантена, призводять, з одного боку, до розречевлення діяльності. Якщо досі стосунки між людьми опосередковували речі, то тепер на перший план виходить пряма комунікація. У сфері виробництва дії людини дедалі більше починають пов’язуватись з оперуванням знаково-символічними фор­мами, а не матеріальними масами.

Які ж тенденції суспільного розвитку спостерігаємо в умо­вах розгортання «третьої хвилі» науково-технічного поступу?

· Годі очікувати припинення чи вичерпання науково-технічного розвит­ку, адже він нерозривно пов 'язаний з екзистенцією людини. Навпаки, ми повинні очікувати в цій сфері нового злету. Адже сучасніморальні імпе­ративи вимагають зменшення розриву між заможними та незамож­ними як в окремих країнах. так і в міжнародних відносинах. Без техні­чних та наукових досягнень зробити це просто неможливо. Без науки й техніки неможливо також забезпечити функціонування сучасної еко­номіки. Крім того, наукові та технічні досягнення нагромаджуються у наш час нечуваними темпами. Припинити їх розвиток поки що просто неможливо; залишається завдання його регулювати.

Отже, науково-технічний прогрес, судячи з усього, поки що йтиме 'невпинно, з нарощуванням темпів. Але він вимагатиме від країн, • що займають у ньому передові рубежі:

^t⅛ 1) комплексного розв ’язання проблем життя в умовах тех- нологічноїреволюції;

^t⅛2) поступового залучення до науково-технічного поступу широкого світового загалу, бо інформаційно-технологічні пере­творення не можуть мати локального характеру. Політика в постіндустріальному суспільстві може справді перетворити­ся у "соціальну технологію”;

^t⅛3) пріоритетного розв ’язання гуманітарних проблем, бо йдеться про перехід до інтелектуальніших і потужніших засобів життєдіяльності. Деякі дослідники вважають, що за таких умов може суттєво зрости значення релігії, традиційних сусп­ільних та загальнолюдських цінностей.

Це тенденції, які можна побачити в розгортанні "нової хвилі" за оптимістичного погляду на неї. А за песимістичного? Ну зви­чайно, найпесимістичніший погляд переростає в апокаліптич- ний: він пророкує поступову загибель людства у другій половині ^ХІ ст., частково від негати вних екологічних наслідків техніч­ного поступу, частково — від неспроможності опанувати сили, пробуджені ним.

• Але обидва прогнози — і оптимістичний, і песимістичний — потребу­ють дій, мужності, наснаги і бажання долати життєві перешкоди. Це також один із підсумкових висновків аналізу сучасної ситуації . у науково-технічному розвитку.

СУТТЄВО i

іЬ Філософія науки й техніки — надзвичайно важливий у сучасних умовах напрям філософських досліджень, що має свої корені у філософській традиції, але відбиває факт зро­стання впливу науково-технічного поступу на всі сфери людського життя і водночас змушує по-іншому підходити

й до розгляду деяких традиційних філософських проблем.

У колі найперших проблем філософії науки і техніки знахо­дяться: усвідомлення сутності науки та техніки, їх зв 'язків . із підвалинами людського способу буття та поступом су- ■ спільства, осмислення перспектив розвитку індустріальної цивілізації.