Проблема «Схід-Захід» в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування

Проблема “Схід-Захід”, на думку багатьох дослідників культури, є однією з наскрізних для людства. Уже давньо­грецькі історики зафіксували її у своїх творах, привертаючи увагу до суттєвих відмінностей між Сходом і Заходом · у спо­собах життя, · характері політичного правління і, головне, • у способі світоосмислення.

Упродовж тисячоліть людської історії Схід і Захід досить конфліктно протистояли один одному, і напруження цього протистояння значною мірою визначало розвиток культури та політичних процесів суспільства. Водночас їх взаємодія і взаємовпливи ніколи надовго не переривалися. Врешті-решт суть проблеми “Схід-Захід" полягає у тому, що людство, будучи єдиним анатомічно та фізіологічно, постає разюче відмінним і несхожим у своїх східних і західних соціокультурних проявах. І ця несхожість змушує, з одного боку, ► розширю­вати і збагачувати наші уявлення про людину та її можливості, а з іншого - ► намагатися зрозуміти її причини, шукати шляхів людського взаємоприйнятного спілкування.

і · Для філософії проблема "Схід-Захід " постає перш за все як проб­лема пошуку глибинних засад та механізмів діяльності людського інтелекту, адже з точки зору фізики ми, всілюди, живемо в єдиному космосі, проте, виявляється, що сприйматися, розумітися та осмислюватися він може неоднозначно.

Що впливає на виникнення та прояви такої неоднознач­ності? Чи означає це, що сама реальність світу є багатовимір­ною? Чи, можливо, це є свідченням лише того, що людське мислення має певну свободу власних дій і що воно не підпоряд­коване прямо і однозначно впливам зовнішнього світу? На­решті, як можна скористатися відмінностями між західною та східною філософією задля того, щоб зробити людську думку більш гнучкою, активною та результативною? - Усі ці питання і постають перед філософією, коли вона звертається до порів­няння західного та східного типів філософствування.

В історії самоосмислення та філософствування особли­вості західного та східного типів мислення зводять до більш загальних особливостей типів цивілізацій, а останні Р.

Наведене порівняння засвідчує існування досить контрас­тних відмінностей у самому фундаменті того способу життя, який сформувався та розвинувся у вигляді різних типів цивіл­ізації. Зазначені відмінності приводять врешті до дещо іншої, а інколи - принципово іншої людської поведінки. Усі зазначені характеристики можна віднести і до особливостей західної і

східної філософій. Так, східна філософія орієнтується =>на вихідні канонічні джерела, що регламентують функціонуван­ня всіх сфер суспільного життя (Коран, Веди, китайське П’яти- книжжя), =>цінує найбільше те, що освячене віками, =>намага- ється підпорядкувати індивідуальне цілому або навіть розчини­ти індивідуальне в світовому цілому. При тому стиль східної філософії ближчий до художньо-образного, ніж до наукового, а сама філософія максимально наближена до морального по­вчання та навіть техніки людського удосконалення у певному способі життя. Західна філософія, навпаки, тяжіє до раціонально- логічних та аналітичних досліджень, теоретичних системати­зацій, має абстрактно-понятійний характер і виходить із пев­ної автономності основних сфер як індивідуального, так і суспільного життя. У зв'язку з цим західна філос офія має пере­важно індивідуальне спрямування і постає саме ін дивідуально- особистісним засобом життєвого самоутвердження.

Історично філософія розвивалася у контексті саме цього протистояння цивілізацій: відомо, наприклад, що деякі філософи Стародавньої Греції мали контакти із східними мудрецями; не виключено, що й вони чинили на них певний вплив. Відомо також і те, що в інтелектуальному обігу антич­ного світу функціонували деякі образи та міфологеми Стародавнього Сходу. Тому співставлення вихідних ідей східної та західної філософії допомагає нам глибше зрозуміти джерела філософського мислення та його фундамен­тальні особливості.

Із розглянутих відмінностей стає зрозуміло, чому саме західна філософія сприяла виникненню сучасної науки, а східна філософія сформувала при­вабливий образ “гуру” - духовного вчителя, наставника життя; чому захі­дна філософія цінувала оптимістичний активізм, а східна була більше про­сякнута відстороненим життєвим спогляданням, сповненим зачаруванням грандіозністю світобудови як у просторі, так і в часі.

При осмисленні даного питання слід враховувати дискусійний харак­тер даної проблеми; існує досить велика кількість культурологів та філо­софів, які вважають, що зазначені відмінності є перебільшеними, що на Заході інколи люди відрізняються між собою більше, ніж у порівнянні із представниками Сходу. Проте дана проблема не вигадана, її прояви ми бачимо й сьогодні на прикладі певних політичних подій. Але слід врахо­вувати, що вказати в наш час країни із “чисто" східним або західним цив- ілізаційним типом практично неможливо, але є сенс виділяти в їх житті панівні риси або тенденції.

* Протистояння "Схід-Захід” не вичерпує всієї строкатої картини життя сучасного людства, але воно є найвпливовішим і контраст­ним. Певною мірою з цим протистоянням пов ’язана й історія України: чим. далі ми йдемо в минуле, тим тіснішими виявляються її зв 'язки зі східною культурою (контакти з хозарами, половцями, кримськими татарами, Туреччиною та ін.), але вже в епоху Нового часу і далі Україна все більше наближалась до західноєвропейської культури. Отже, розуміння проблеми "Схід-Захід” дає нам змогу уважніше придивитись до певних аспектів української культури і філософії.

Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. Європа відкрила для себе своєрідний, у чомусь екзотичний і багато в чому незро­зумілий світдавньосхідної філософії. З того часу інтерес до неї не згасає. У чому секрет цієї привабливості давньосхідної філософії? Який особливий філософський акцент вносить вона

у філософію взагалі?

Насамперед не може не викликати симпатій властивий східній думці момент незацікавленого ду­ховного самозаглиб­лення, якогось невтом­ного прагнення шукати найцінніше у глибинах людського духу, шукати заради самого пошуку.

По-друге, парадоксальним виглядає прагнення східної муд­рості досягти стану повного розчинення індивідуального в загаль­ному, прагнення зануритися в якусь первісну порожнечу, пер­вісну світову тишу. Герман Гессе,німецький письменник і зна­вець східної думки, окреслював зазначений момент так: "Коли власне “Я" буде цілком подолане й умре, коли змовкнуть у серці всі порухи й пристрасті, тоді має прокинутись заповідне в людсь­кому єстві, найпотаємніше, що вже перестало бути власним “Я", - прокинеться велика таїна"". .

Французький філософ і мислитель ХХ ст. Жорж Батай відзначав, що це зосередження на порожнечі приводить до ефекту надзвичайної чутливості до

найдрібніших проявів реальності: "Завдяки відірваності від усього, що затор- кує відчуття, чуттєвість ця стає настільки внутрішньою, що всілякі рухи ззовні - падіння шпильки або тріск - супроводжуються найсильнішим і дале­косяжним відлунням...”. Ця велика світова тиша або безмежна ніч нірвани виконують роль піднесення кожної життєвої дрібниці до рівня всесвітньої події.

Нарешті, не може не вражати побудова східної думки, яка нібито розчиняє слова, залишаючи нас у полоні чистих сенсів. Наприклад: "Одногоразу Чжуану Чжоу наснилося, що він -ме­телик, метелик, що весело пурхає. Він насолоджувався від усьо­го серця і не усвідомлював, що він Чжоу. Раптом прокинувся, здивувався що він - Чжоу, і не міг зрозуміти: чи снилося Чжоу, що він - метелик, чи метеликові, що він - Чжоу. Це й зветься перетворенням речей...^,,.

і · Отже, можна стверджувати, що особливості давньосхідної філо­соф її дають можливість західній філософській думці краще усвідо­мити себе і відкрити дещо зовсім неочевидне як у людині, так і в люд­ському мисленні. Безперечно, оцінюючи значення філософії Старо­давньої Індії та Стародавнього Китаю, не слід впадати у крайнощі і підкреслювати лише позитивні моменти. Традиціоналізм, консерва­тизм, які були притаманними мислителям Стародавнього Китаю та Індії, суттєво вплинули на подальший розвиток філософської думки.

' Скажімо, необхідність "культурноїреволюції" у Китаї 70-хрр. ХХст. обгрунтовувалась посиланнями на авторитет стародавньої філо­софії. Тому не слід забувати, що давньоіндійська та давньокитайсь­ка філософії були продуктами своєї епохи і мали відповідні особли­вості свого розвитку.

2.2.