Теорія пізнання (гносеологія) — один з основних розділів філософії.

Вона досліджує природу людського пізнання, закономірності переходу від знання явищ до осягнення їх сутності, методи та шляхи досягнення істини та її категорії. В основі наукової гносеології лежить матеріаліс­тична діалектика, яка водночас є логікою і в певному розумінні збіга­ється з теорією пізнання.

На відміну від психології, теорія пізнання як філософська наука до­сліджує не характер індивідуальних, функціонуючих у психіці механіз­мів пізнання, а всезагальні основи, що дають підстави говорити про ці результати як про знання, в яких знаходить адекватне відображення об’єктивний світ. Теорія пізнання прагне виявити і критично дослідити умови істинності будь-якого знання, виявити ті граничні основи, які дають змогу робити висновки про ступінь обгрунтованості знань з будь-якої сфери і їх відповідність об’єктивному аналогу.

Оскільки теорія пізнання не може виходити із припущення про іс­нування передумов, які не аналізуються, а приймаються як загально­прийняті, то вона не може вибудовуватися так, як вибудовуються теорії конкретних наук.

1.