Людина і пізнання. Істина і правда

Розгляд суттєвих аспектів пізнання дав нам змогу пере­свідчитись: пізнання є органічною складовою частиною людсь­кої життєдіяльності. Завдяки пізнанню людина дістає мож­ливість ставитися до дійсності свідомо, зі знанням, оцінювати її, розуміти та збільшувати свої життєві можливості.

Бачення знання і пізнання у негативному аспекті засвідчено також давньогрецькими міфами (зокрема про царя Едіпа) та відомою ренесансною легендою про доктора Фауста.Французь­кий філософ А. Берґсон пояснював негативні аспекти пізнання

його обмеженістю, фрагментарністю, тим, що знання розтинає суцільність буття і тому неминуче його механізує, убиваючи життєвість. Спираючись на виділені основні змістові акценти в понятті пізнання (підрозділ 15.1), ми можемо додати, що нега­тивні аспекти пізнання пов’язані також із бажанням з його до­помогою володіти реальністю, використовувати пізнане виюіюч- но з утилітарними, проте - частковими та обмеженими цілями і намірами. Саме останні моменти дають змогу зрозуміти, чому успіхи пізнання призвели до жахливої сучасної економічної кри­зи, чому потужним прискорювачем пізнавальної діяльності впро­довж останніх століть були військові потреби і розробки в галузі створення зброї масового знищення людей.

• Урахування як позитивних, так і негативних проявів пізнання підво­дить до думки, що його не можна відривати від цілісності людини, яка пізнає. Знання може мати суто інформативний характер, ха­рактер зовнішньої обізнаності і не зачіпати глибинних інтересів лю­дини.

Сучасні дослідження наукового пізнання доводять, що і в науці позиція дослідника, його уподобання, світогл^щі принципи і навіть темперамент можуть суттєво впливати на результати його пізна­вальних дій. У зв’язку з цим поряд із поняттям істини в оцінці пізнан­ня використовується ще й поняття правди. За загальним визначен­ням, правда — це істина, поєднана з життєвою позицією людини, пошуком, досвідом, здобутками та втратами. Якщо істина як ідеал науки передбачає відсторонене, об’єктивне окреслення того, що є, і таким, яким воно є, то правда синтетична, завжди чиясь, а не аб­страктна. Правду не можна вилучити з реалій життя, з усієї гами людських почуттів, прагнень, страждань та сподівань. Тому мис­тецьке пізнання, як і творчість узагалі, ми оцінюємо не за допомо­гою поняття істини, а через правду, бо дійсність тут постає в ок­ресленнях людського ставлення до неї.

Отже, правда характеризує знання і пізнання як людську, цілісну, особистісну позицію щодо світу і буття. Через це правдивість ха- рактеритзує щирістьвідношення до знань, відомостей, інформації.