Властивості буття

Кожен предмет має свої властивості, наприклад, колір, смак, фор­му тощо. Однак, які саме властивості має буття, тобто все, що існує? Це досить складне питання, однак онтологія зухвало береться за йо­го вирішення.

1. Темпоральність. Чи не найфундаментальнішою властивістю буття Гайдеґер вважав час^[225] та й, взагалі, саме буття є здійсненням, відбуванням. Властивість свідомості сприймати буття у часі назива­ється темпоральністю. Темпоральність породжується змінністю, плинністю, або минущістю сущого. Про суще ми говоримо «було», «є», «буде», підкреслюючи його минущість, тобто здатність «коли­ватися» між буттям і небуттям. Однак, хоча суще є минущим, бут­тя, якщо його розглядати як суще в цілому, є вічним, тобто таким, що завжди було, є і буде.

2. Просторовість. Наступною важливою властивістю буття є протяжність, яка породжує уявлення про простір. Ми сприйма­ємо суще переважно як розташоване у просторі, як таке, що має місце розташування. Саме ці дві властивості буття - простір і час Кант вважав основою людського світосприйняття. На його думку, час так само, як і простір - це трансцендентальні апріорні струк­тури нашої свідомості, а не властивості дійсності. Як би там не було, очевидним є те, що моделювання буття у категоріях віч­ності, плинності, просторовості, часовості пов’язане із людиною.

3. Множинність. Буття не є одиничним, воно є множинним. Свого часу ця теза стала приводом для суперечки між філософами Елейської школи та прихильниками Геракліта. Парменід та його послідовники, на відміну від Г еракліта, вважали, що множинність буття - це ілюзія.

4. Розмаїтість. Буття не є однорідним, воно розмаїте. Це по­ложення знову ж таки критикував Парменід і його послідовники.

5. Рух. Буття весь час змінюється. Починаючи із з Парменіда, який вважав, що буття є єдиним, однорідним і нерухомим, якою і повинна бути субстанція, філософи намагаються розв’язати проб­леми: чи є буття нерухомим чи рухомим (стійким), чи є воно однорідним чи різноманітним. Сам Парменід вважав буття неру­хомим, єдиним і однорідним, а рух, розмаїтість і множинність - ілюзією нашої свідомості, однак інші мислителі міркували інак­ше, наприклад, Аврелій Авґустін вважав, що різні рівні буття по- різному відносяться до тривалості і плинності. Божественне є віч­не, а земне, матеріальне - таким, що існує в часі.

6. Можливість та дійсність. Арістотель вважав, що існує буття як можливість (лат. potentia) і буття як дійсність (лат. actus). Наприклад, глина - це буття як можливість глечика. Сам глечик - це буття як дійсність, дитина - це одночасно буття як дійсність і як можливість дорослої людини. Інколи з однієї і тієї ж можливості може виникнути, як дійсність, так і її протилежність: «...у можливості одне й теж може бути разом [обома] протилежностями, - пише Арістотель у своїй «Метафізиці», - в дійсності - ні». Наприклад, зі студента, який є можливістю фахівця, може вийти хороший спеціаліст, а може - некомпетентна людина.

7. Феноменальність та трансцендентність. Буття також може виступати перед нами у формі феноменального та трансцендентного буття. Буття, яке людина може бачити перед собою, називається феноменальним буттям. Феноменальне - це наявне, фактичне, видиме буття. «Феномен» у перекладі з латинського (phainomenon) означає «явище», тобто те, що «являється», показує себе нам. Однак існує таке буття, що «не хоче» показуватись, «приховується». Ось це невидиме, приховане буття називається трансцендентним (від латинського transcendere - «переступати»), таким, що знаходиться поза межами видимого. Чи не найкраще смисл трансцендентного буття розкрив Сковорода. Трансцендентне український філософ називав «невидимою натурою» буття: «Весь мир, - пише він, - состоит из двоих натур: одна видимая, другая невидимая.

8. Ідеальність та матеріальність. Те з існуючого, що не можна ні відчути на дотик, ні спробувати на смак, ні побачити, ні взагалі зафіксувати якимось фізичним приладом, називається ідеальним буттям, або ідеєю. Наприклад, ідеальним буттям є людська думка. Ідеальність також є однією із найважливіших властивостей буття. Те, що фіксується фізичними приладами, називається матеріаль­ним буттям, або матерією. Матеріальними є стіл, стілець, людське тіло тощо, а відповідну властивість буття називають ма­теріальністю. Зазначимо, що ці визначення досить умовні, і мають за мету тільки наштовхнути на розуміння. Посилання на «фізичні прилади» у філософії некоректні, однак матеріальне та ідеальне досить чітко фіксуються і відділяються нашою свідоміс­тю одне від одного.

4.