ЕЙДЕТИЧНЕ (ІНТУЇТИВНЕ) ОСЯГНЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ

Дослідження ірраціонального вимагає включення в пізнава­льний процес специфічних методів наукового пошуку, звернення до спеціальних понять і категорій, якими оперує хіба що філосо­фія ірраціонального, філософія інтуїтивізму.

Релігія - не лише віра людини в Абсолют, що є сутністю, законом світу, а й засіб прилучення людини до цього Вищого На­чала не за допомогою ratio, а шляхом містичної інтуїції, так званого ейдетичного бачення.

ІНТУЇЦІЯ (лат. Intuitio - уважно давлюся) - здатність без­посереднього осягнення істини без обгрунтування за допомогою доказу і без усвідомлення шляхів та умов цього осягнення; процес безпосереднього отримання знання шляхом цілісного охоплення проблемної ситуації без дискурсивного виведення і доказу (3; 248).

Це знання, що виникає без усвідомлення шляхів та умов його здобуття. Суб’єкт одержує його як результат безпосереднього вба­чання.

Інтуїція є ширшою за житейську логіку і, на думку А. Бергсона, переходить за інтелект. Саме вона дає можливість відчути себе у світі і світ у собі. Тому (і це особливо характерно для релігії) інтуїція певного мірою збігається з вірою, котра є таким внутрішнім станом людини, в якому вона переконується в достовірності буття чогось без посередницької ролі в цьому відомих семи органів чут­тя або ж логічних розмірковувань.

У християнському контексті поняття «містичний» пов’язане перш за все з Божественною сутністю, про яку сповістив Христос, яку відкриває Євангеліє, яка повідомляє повнозначність Св. Пись­ма в усьому його обсязі.

МІСТИКА, МІСТИЦИЗМ - (від грецьк. mustikos - таємни­чий) релігійно-філософський світогляд, в основі якого лежить віра в можливість безпосереднього надчуттєвого і надрозумового спіл­кування людини з нематеріальним, духовним світом - Богом, Сві­товим Космічним Розумом, вищими або демонічними світами, ду­хами тощо. Виходить з того, що справжня реальність недосяжна для розуму і розкривається лише шляхом інтуїтивно-екстатичного (надчуттєвого) опанування дійсності.

всіх релігійних систем, релігійно-філософських учень, оскільки вони базуються на визнанні надприродного начала.

Таким чином, містика - практика безпосереднього єднання з надприродним, трансцендентним. Це, насамперед, духовне життя, релігійна практика, що має на меті переживання в екстазі «єд­нання» з Абсолютом, а також сукупність теологічних і філософ­ських доктрин, що виправдовують, осмислюють і регулюють цю практику. Це визначення фіксує наявність у даному феномені як мінімум двох складових: практичних форм переживання містич­ного і варіантів теоретичних концептуалізацій. Але у вітчизня­ній традиції аналізу містичного дане розуміння, як правило, по­в’язується з практичними виявами (С.С. Аверинцев, П.С. Гуревич).

Теоретичний рівень осмислення, до якого тяжіє і дане дослі­дження містичної традиції, частіше пов’язує розуміння даного явища з терміном «містицизм» - умонастрій і вчення, що виходить з того, що справжня реальність недоступна розуму і осягається лише ін­туїтивно-екстатичним способом, який вбачається в містиці. Пізнан­ня Бога в містицизмі йде не через абстрактні конструкції форма­лізованих віровчень, не через праці теологів і філософів, а безпосе­редньо як одкровення, осяяння, як самопізнання. Як філософська доктрина містицизм являє собою різновид інтуїтивізму й ірраціо­налізму.

Взагалі на рівні загальновживаному термін «містичне» озна­чає широкий спектр явищ, яким притаманний яскраво виражений антираціоналістичний характер.

Особливістю містичних концепцій у філософії є визнання того, що пізнати Бога, а через нього і сутність світу можна нібито тіль­ки ШЛЯХОМ І H т у ї ц і ї, «духовного досвіду».

МІСТИЧНИЙ ДОСВІД - стан переживання, що сприймаєть­ся прибічниками містики як досвід безпосереднього, «живого спі­лкування» з вищою, надприродною реальністю. Цей контакт роз­глядається як «єднання» з цією реальністю, як «розчинення», «за­нурення» в ній (2; 197). Це сукупність переживань і проявів у пам’яті результатів діяльності містичної свідомості.

Містичний досвід - це процес трансформації свідомості, коли свідомість стає іншою, підноситься до рівня єднання з Абсолютом. Містичний досвід - не тільки стан, але і свого роду процес, який у своїй динаміці проходить певні стадії:

1. Інтелектуально-психофізична підготовка, котра складається з дотримання постів, аскетичних вправ, зосередження на вису­нутій меті.

2. Просвітлення, котре засновується на молитві або медитації і спогляданні об’єкта устремлінь - Абсолюту.

3. Власне містичний досвід - екстатичне переживання єдності з Абсолютом.

Будучи своєрідним культурним артефактом, містичний досвід і вибудований на його основі тип світосприйняття мають ряд спе­цифічних рис, що вирізняють їх з-поміж інших форм культурного освоєння оточуючої дійсності. Насамперед, це спрямування до здо­буття певної цілісності, єдності з трансцендентною природою, яка знаходиться за межами раціонально уявлюваного й усвідомлюва ного. На основі цього можна говорити про те, що містичне світоба­чення визначається як моністичне.

Містичний стан - стан зміни свідомості, що в основі містич­них феноменів.

Містичні феномени - прояв у свідомості окремих форм і процесів діяльності містичної свідомості.

Гностичними засадами містичного досвіду є міфологічні та доктринальні компоненти релігії.

В Новітній час містицизм є складовою теософії, антропософії, неотомізму, персоналізму.

Головним питанням німецького ідеалізму було питання про Абсолют, або чи можуть бути пізнаними Абсолют і Бог. Чи може Бог бути усвідомленим - це також питання теософської та гнос­тичної традиції, які тісно пов’язані, хоча відрізняються одне від одного.

Гностицизм відстоює суттєву ідентичність Бога і людини, схо­жість природи пізнання людини і Бога, а також те, що Бог може бути осягнутим людським пізнанням.

А теософія означає божественну мудрість або ж особливе знан­ня про Бога. Теософія - така форма гнозису, де зберігається різни­ця між скінченним і нескінченним, між людиною і Богом.

Містичний характер християнства знайшов своє втілення в роботі Рудольфа Штайнера «Християнство як містичний факт».

Таке пізнання Бога, яке не вимагає особливих інтелектуаль­них зусиль, має свої переваги для частини віруючої молоді, яка становить основну частину прибічників нових містичних культів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке епістемологія релігії, які питання в ній вирішують­ся?

2. У чому полягає особливість релігійної істини?

3. Які існують можливості пізнання Бога?

4. «Пізнання істини подвійне: це або пізнання через природу, або пізнання через благодать» /Т. Аквінський/.

Які особливості середньовічного мислення відображає вказа­ний висновок?

Чим, на вашу думку, зумовлена життєва необхідність «пізнан­ня через благодать»?

5. У чому суть та специфіка ейдетичного пізнання?

ЛІТЕРАТУРА

1. Академічне релігієзнавство. Підручник. - K., 2000.

2. Релігієзнавчий словник /За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. - K., 1996.

3. Філософський енциклопедичний словник /Голова редколе­гії В.І. Шинкарук. -K., 2002.

4. Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії. - K., 1996.