ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Серед розмаїття видів діяльності релігійна діяльність займає чільне місце в житті людини. Діяльність як активна, цілеспрямова­на взаємодія суб’єкта з об’єктом (явищами, речами, предметами, процесами і т.ін.) природної чи соціальної дійсності є універсаль­ною і багатовекторною, детермінується наявністю потреб (матеріаль­них, духовних, у т.ч.

Будь-яка діяльність мислиться як процес взаємодії індивідів з предметами чи їх відношеннями (взаємодія індивідів між со­бою), в результаті якого створюються продукти.

Діяльність є соціокультурною за походженням, змістом та ці­леспрямованістю ;

-повинна бути необхідно цілеспрямованою;

-усвідомленою, суб’єктивно осмисленою;

- результативною.

Релігійна діяльність у контексті з’ясування її змісту, виявів, на­слідків належить до основоположних понять праксеології релігії.

РЕЛІГІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ - специфічна діяльність, не поді­бна на інші, оскільки враховує, з одного боку, особливості феноме­ну релігії, релігійної сфери суспільства, опосередковується духов­ними процесами і є для віруючої людини «духовним хлібом», духовною їжею, а з іншого - реальною, земною, людською діяльні­стю. Як сукупність певних дій, заходів щодо реалізації релігійних відносин релігійна діяльність спрямовується на досягнення по­ставлених цілей (мети). Спектр їх надто широкий: від реальних, земних до піднесено-ілюзорних, надприродних. Звідси і роздвоє­ність релігійної діяльності. За формою вона є людською, соціаль­ною, а за суттю - цілі і результати цієї діяльності набувають до­сить часто надприродного спрямування, тяжіють до Бога.

Релігійна діяльність є одним із важливих дійових засобів фо­рмування у людини гуманітарних рис, гуманізації соціального та природного оточення. Завдяки релігійній діяльності, на думку ві­домих дослідників - філософів М. Шелера, Е. Kaccipepa, де Шар­дена та ін. відбувається становлення власне людського способу впливу людини на людину, суспільство та природу, є дійовим ду­ховно-практичним засобом сакралізації людини.

В ході релігійно'ї діяльності відбувається - свідомо й несвідо­мо - підпорядкування своїх дій намірам позаособистісного хара­ктеру, освячених благословенням Бога, зорієнтованим на досягнен­ня релігійних цілей, божественного осяяння, божественного прови­діння.

6.2.