<<
>>

ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Серед розмаїття видів діяльності релігійна діяльність займає чільне місце в житті людини. Діяльність як активна, цілеспрямова­на взаємодія суб’єкта з об’єктом (явищами, речами, предметами, процесами і т.ін.) природної чи соціальної дійсності є універсаль­ною і багатовекторною, детермінується наявністю потреб (матеріаль­них, духовних, у т.ч.

релігійних) та інтересів, котрі постійно зрос­тають, ускладнюються, диференціюються.

Будь-яка діяльність мислиться як процес взаємодії індивідів з предметами чи їх відношеннями (взаємодія індивідів між со­бою), в результаті якого створюються продукти.

Діяльність є соціокультурною за походженням, змістом та ці­леспрямованістю ;

-повинна бути необхідно цілеспрямованою;

-усвідомленою, суб’єктивно осмисленою;

- результативною.

Релігійна діяльність у контексті з’ясування її змісту, виявів, на­слідків належить до основоположних понять праксеології релігії.

РЕЛІГІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ - специфічна діяльність, не поді­бна на інші, оскільки враховує, з одного боку, особливості феноме­ну релігії, релігійної сфери суспільства, опосередковується духов­ними процесами і є для віруючої людини «духовним хлібом», духовною їжею, а з іншого - реальною, земною, людською діяльні­стю. Як сукупність певних дій, заходів щодо реалізації релігійних відносин релігійна діяльність спрямовується на досягнення по­ставлених цілей (мети). Спектр їх надто широкий: від реальних, земних до піднесено-ілюзорних, надприродних. Звідси і роздвоє­ність релігійної діяльності. За формою вона є людською, соціаль­ною, а за суттю - цілі і результати цієї діяльності набувають до­сить часто надприродного спрямування, тяжіють до Бога.

Релігійна діяльність є одним із важливих дійових засобів фо­рмування у людини гуманітарних рис, гуманізації соціального та природного оточення. Завдяки релігійній діяльності, на думку ві­домих дослідників - філософів М. Шелера, Е. Kaccipepa, де Шар­дена та ін. відбувається становлення власне людського способу впливу людини на людину, суспільство та природу, є дійовим ду­ховно-практичним засобом сакралізації людини.

В ході релігійно'ї діяльності відбувається - свідомо й несвідо­мо - підпорядкування своїх дій намірам позаособистісного хара­ктеру, освячених благословенням Бога, зорієнтованим на досягнен­ня релігійних цілей, божественного осяяння, божественного прови­діння.

6.2.

<< | >>
Источник: Ларіонова В.К.. Філософія релігії. Посібник. - Івано- Франківськ: Видавництво «Гостинець», 2004- 148 с.. 2004

Еще по теме ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

  1. 16.2. Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики
  2. Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики
  3. ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ІСТИНИ
  4. КРИТИКА РЕЛІГІЙНОЇ МОРАЛІ
  5. ІДЕЯ ПОДВІЙНОСТІ СВІТУ - ГОЛОВНА РИСА РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ
  6. КУЛЬТОВА І ПОЗАКУЛЬТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. МІСЦЕ КУЛЬТУ В СТРУКТУРІ РЕЛІГІЇ. ЗМІСТ КУЛЬТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  7. 13.3. Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини
  8. Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини.
  9. 7.3. Проблема суб'єкта у «філософії діяльності» Й. Г. Фіхте
  10. ПРОБЛЕМА СУБ’ЄКТА У «ФІЛОСОФІЇ ДІЯЛЬНОСТІ» Й. Г. ФІХТЕ
  11. РОЗДІЛ 9. Менеджмент навчально-виховної діяльності як предмет філософії освіти
  12. Поняття sophia
  13. Основні відношення між поняттями
  14. 1.1. Передісторія поняття досвіду
  15. Логічні операції з поняттями
  16. 5. Історія поняття досвіду: попередні зауваги
  17. Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
  18. Поняття "Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби
  19. 5.12.2. Поняття долі в античній філософії