ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Серед розмаїття видів діяльності релігійна діяльність займає чільне місце в житті людини. Діяльність як активна, цілеспрямована взаємодія суб’єкта з об’єктом (явищами, речами, предметами, процесами і т.ін.) природної чи соціальної дійсності є універсальною і багатовекторною, детермінується наявністю потреб (матеріальних, духовних, у т.ч.
релігійних) та інтересів, котрі постійно зростають, ускладнюються, диференціюються.Будь-яка діяльність мислиться як процес взаємодії індивідів з предметами чи їх відношеннями (взаємодія індивідів між собою), в результаті якого створюються продукти.
Діяльність є соціокультурною за походженням, змістом та цілеспрямованістю ;
-повинна бути необхідно цілеспрямованою;
-усвідомленою, суб’єктивно осмисленою;
- результативною.
Релігійна діяльність у контексті з’ясування її змісту, виявів, наслідків належить до основоположних понять праксеології релігії.
РЕЛІГІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ - специфічна діяльність, не подібна на інші, оскільки враховує, з одного боку, особливості феномену релігії, релігійної сфери суспільства, опосередковується духовними процесами і є для віруючої людини «духовним хлібом», духовною їжею, а з іншого - реальною, земною, людською діяльністю. Як сукупність певних дій, заходів щодо реалізації релігійних відносин релігійна діяльність спрямовується на досягнення поставлених цілей (мети). Спектр їх надто широкий: від реальних, земних до піднесено-ілюзорних, надприродних. Звідси і роздвоєність релігійної діяльності. За формою вона є людською, соціальною, а за суттю - цілі і результати цієї діяльності набувають досить часто надприродного спрямування, тяжіють до Бога.
Релігійна діяльність є одним із важливих дійових засобів формування у людини гуманітарних рис, гуманізації соціального та природного оточення. Завдяки релігійній діяльності, на думку відомих дослідників - філософів М. Шелера, Е. Kaccipepa, де Шардена та ін. відбувається становлення власне людського способу впливу людини на людину, суспільство та природу, є дійовим духовно-практичним засобом сакралізації людини.
В ході релігійно'ї діяльності відбувається - свідомо й несвідомо - підпорядкування своїх дій намірам позаособистісного характеру, освячених благословенням Бога, зорієнтованим на досягнення релігійних цілей, божественного осяяння, божественного провидіння.
6.2.
Еще по теме ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
- 16.2. Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики
- Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики
- ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ІСТИНИ
- КРИТИКА РЕЛІГІЙНОЇ МОРАЛІ
- ІДЕЯ ПОДВІЙНОСТІ СВІТУ - ГОЛОВНА РИСА РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ
- КУЛЬТОВА І ПОЗАКУЛЬТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. МІСЦЕ КУЛЬТУ В СТРУКТУРІ РЕЛІГІЇ. ЗМІСТ КУЛЬТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- 13.3. Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини
- Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини.
- 7.3. Проблема суб'єкта у «філософії діяльності» Й. Г. Фіхте
- ПРОБЛЕМА СУБ’ЄКТА У «ФІЛОСОФІЇ ДІЯЛЬНОСТІ» Й. Г. ФІХТЕ
- РОЗДІЛ 9. Менеджмент навчально-виховної діяльності як предмет філософії освіти
- Поняття sophia
- Основні відношення між поняттями
- 1.1. Передісторія поняття досвіду
- Логічні операції з поняттями
- 5. Історія поняття досвіду: попередні зауваги
- Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
- Поняття "Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби
- 5.12.2. Поняття долі в античній філософії