ПОХОДЖЕННЯ І ОСНОВИ РЕЛІГІЇ

Релігія, на думку Юма, виникає закономірно. За сутністю вона - загадка, невиявлена таємниця. Сумнів, відмова від будь-якого судження - єдино можливий результат дослідження проблеми релігії.

Перші релігійні уявлення, стверджує він, були викликані не спогляданням природи, «але турботами про життєві справи, а також тими повсякчасними надіями й побоюваннями, які спонукають розум людини до дії». Йдеться про повсякденні людські афекти: турботи про щастя, жах перед можливим нещастям, страх смерті, бажання втамувати голод та ін.

Досліджуючи історію релігійних уявлень, Юм доходить висновку, що першою формою релігії був політеїзм, який закономірно виникає через персоніфікацію різноманітних природних сил, від яких залежала людина і які викликали в неї відповідні афекти. Таку релігію він називає народною і вважає, що вона грунтується па забобонах та ірраціональних началах. Однак від цих забобонів, так само і від залишків політеїзму, не вільна й більш розвинена форма релігії - монотеїзм.

У «Природній історії релігії» Д. Юм стверджує, що первісні релігійні уявлення були викликані не спогляданням творінь природи, а турботами про життєві справи, надіями та страхами перед темними силами, які загрожують загибеллю. Іншими словами, релігія виникає не з розумових засад, а як компенсація життєвої потреби та безсилля. Але релігія не принесла людям ні задоволення бажання, ні порятунку від нещастя. Благочестя призвело до рабської приниженості, релігійний екстаз - до спустошення та виснаження духу. Негативно оцінює Д.Юм і моральний зміст релігій. Вони сповнені помилок та марновірства.

Д. Юм піддає критиці безглузді забобони, нетерпимість, фанатизм, властиві християнській церкві, особливо католицизмові.

Цим безглуздим забобонам з їхньою вірою в надприродні чудеса, в загробне життя, в дієвість молитов Юм протиставляє «π р προ д н у» релігію, в основі якої лежить припущення непізнаваності «вищої причини».

Ця точка зору, до якої схилявся Юм, була близькою до деїзму, хоча й не тотожна йому.

Скептицизм Юма симулював формування досить абстрактного погляду на Бога як деяку причину взагалі, що впорядковує природу. Ця абстрактна релігія грунтується на визнанні Бога, сутність якого непізнавана, але про існування якого свідчить внутрішня доцільність і закономірність природних явищ. Оскільки цей висновок випливає з міркувань про устрій природи, що є своєрідним варіантом КОСМОЛОГІЧНОГО аргументу, Юм називає такий погляд «природною» релігією.

В «Діалозі про природну релігію» Юм критично аналізує різні позиції щодо релігії, такі як деїзм, пантеїзм, теїзм. Усі вони, на його думку, неприйнятні, і лише позиція філософа-скептика проголошується найкращою.

Д. Юм критикує історичну релігію з позицій розуму, але він не нападає на існуючу церкву. Він гадає, що освіта повинна заторкну- ти й релігію, очистити її від нерозуміння, зробити кращою, замінити неправдиву віру в Бога «істинним теїзмом». Позитивне значення релігії він вбачає в одному - в утвердженні і гарантії дієвості моральних норм. Єдина для мислячої людини можливість полягає у зведенні Бога до джерела чистої моральності. Просвітницьке очищення релігії від марновірності може бути зрозуміле як процес, який означає кінець релігії у власному розумінні слова.

Кульмінацією раціоналізму 18 ст. стали філософські погляди Імануїла Канта.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1 Розкрийте особливості скептицизму Д. Юма.

2. Що розуміє Д. Юм під «природною» релігією?

3. У чому вбачає Д. Юм позитивне значення релігії?

ЛІТЕРАТУРА

1. Юм Д. Сокращенное изложение «Трактата о человеческой природе» //Юм Д. Сочинения. В 2 т. - M., 1965. - Т. 1.

2. Юм Д. Исследование о человеческом познании //Там же. - Т.2.

3. Юм Д. О бессмертии души //Там же. - Т.2.

4. Юм Д. Естественная история религии //Там же. - Т.2.

5. Юм Д. О суеверии и исступлении //Там же. - Т.2.

6. Гусев В.І. Західна філософія Нового часу. 17-18 ст. Підручник. - К., 2000.