ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА СТРУКТУРА РЕЛІГІЇ

Релігія є складним духовним утворенням, а тому її можна роз­глядати і як соціально-історичне явище, і як світоглядний чи куль­турний феномен, і як форму суспільної свідомості тощо.

У теперішній час релігія є чіткою системою із власною складною рівновагою і взаємодією складових, власним механізмом функціонування. Ці складові характерні для всіх релігій і є осно­вними шляхами людини до Бога. Отже, питання структурування релігії має реальне підгрунтя, оскільки якщо такі складники від­сутні, то відсутній сам феномен релігії.

Існують різні точки зору й підходи щодо визначення основ­них елементів релігії. Одні автори такими елементами називають релігійну свідомість, діяльність, інститути та організації. Другі - доктрину, міф, естетичні цінності, ритуали та інші форми культо­вої практики. Треті, яких більшість, у релігійній структурі виокре­млюють релігійну свідомість (релігійні погляди та уявлення), ре­лігійний культ, релігійні організації (3; ЗО).

Нині в академічному релігієзнавстві найбільш усталеною є то­чка зору, за якою основними елементами релігійного комплексу вважаються погляди, почуття, культові і релігійні організації (1; 183). Кожен із цих основних елементів має власну структуру, що обумовлена певними історичними чинниками, є динамічним й по- ліфункціональним, а тому потребує ретельнішого розгляду.

РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ - система (сукупність) релігій­них ідей, понять, принципів, міркувань, аргументацій, концепцій, се­нсом і значенням яких є здебільшого віра в надприродне.

Релігійна свідомість - спосіб ставлення віруючого до світу, зв’язків з ним через систему поглядів і почуттів, смисл і значення яких становить віра в надприродне. Важливими ознаками релі­гійної свідомості є її образність, символічність, діалогічність, гли­бока інтимність, складне й суперечливе поєднання ілюзорного і реалістичного, емоційна насиченість, активний вплив на вольові стани особи і колективу віруючих. Головною проблемою релігій­ної свідомості є проблема людини - її існування, смислу буття, життя і смерті, добра і зла. Релігійна свідомість має два рівні: тео­ретичний (концептуальний) і б у д е н н и й.

На теоретичному рівні релігійна свідомість охоплює:

-упорядковане вчення про Бога (богів), світ, природу, людину, суспільство;

-релігійно-етичні, релігійно-естетичні, релігійно-політичні, ре­лігійно-правові, релігійно-етнічні концепції.

Визначальною є перша складова - систематизоване й коди­фіковане віровчення (релігійні тексти) або Святе Письмо, на­приклад, Трипітака у буддистів, Авеста в зороастризмі, Тора в іудеїв, Біблія у християн, Коран у мусульман тощо, які мають статус сакральних іє продуктом мислителів-мудреців, сакральних осіб - Гаутами-Будди, Зороастри, Мойсея, Icyca Хри­ста, Магомета (Мухамеда). Святе Письмо є основою, базисом теоретичного рівня релігійних поглядів, релігійного світорозу­міння. Воно визначає зміст і сутність церковно-богословських доктрин, є невід’ємною складовою інтелектуального елемента свідомості віруючого.

Релігійній свідомості на цьому рівні властиві:

-символізм - об’єктивування релігійних уявлень у вигляді нерозгорнутих знаків, символів, якими є предмети культу, ритуальні дії («Бог», «дух», «благодать» тощо). Релігійних симво­лів багато, найзагальнішими є ті, що репрезентують певну релігію: хрест - символ християнства, чакра - символ буддизму, півмісяць - символ іс;[аму тощо. Існують символи певних конфесій, общин, окремих персонажів;

-алегорійність - умовна форма висловлювання, вираження абстрактних понять у наочних образах, які виража­ють щось інше, відмінне від буквального розуміння;

-емоційність - чуттєве ставлення віруючих до атрибутизованих зв’язків і властивостей до сакралізованих речей, персон, місць, один одного і до себе особисто, до релігійно забарв­лених явищ світу тощо;

-діалогічність - можливість внутрішнього спілкуван­ня, «розмови» Я з Богом.

Буденна релігійна свідомість охоплює сукупність понять, уяв­лень, стереотипів, настроїв, почуттів, звичок і традицій, пов’язаних із вірою в надприродне, зміст яких обумовлений безпосереднім відобра­женням умов буття людей. Така свідомість не є чимось цілісним, сис­тематизованим. Вона здебільшого є фрагментарною, набором розріз­нених уявлень, поглядів, що сформувалися не внаслідок проникнення в сутність об’єктів вірування, не внаслідок глибинної праці власної душі та духу, а сутр зовнішньо, поверхово, суміжно, часто наслідуючи інших. На цьому рівні існують раціональні, емоційні, вольові елемен­ти, але домінуючим є емоційний (почуття, настрої). Зміст такої свідо­мості розкривається переважно в наочно-образних формах.

2.3.