ВИСНОВКИ

Вплив філософських концепцій, які набули поширення в другій половині XX cm., залишається значним і в наш час. І хоча й нині по­стійно відбувається зміна політичних орієнтацій у динамічному сві­ті, розпадається рух «нових лівих» і піднімається рух «нових пра­вих», які проголосили «відродження європейської культури», основні ідеї та концепції Франкфуртської школи зберігаються.

Головна увага представників критичної теорії зосереджується на переосмисленні традиційної теорії, яка втратила значення у форму­ванні сучасного розуміння свободи. Замість раціональних постулатів старої методології вводиться поняття «негативної діалектики», яка по-новому ставить проблему взаємовідношення людини і суспільства.

Мислителі Франкфуртської школи ставлять завдання створити нове гуманне суспільство, яке повинно подолати недоліки репресив­ної цивілізації в її капіталістичному чи соціалістичному вимірі. Критика сучасного «суспільства споживання» виокремлює поняття «одномірної людини», що дає можливість сьогодні по-новому вияви­ти тенденції і перспективи класичного гуманізму, який повинен транс­формуватися в неогуманізм.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• Що таке «негативна діалектика» та яка її роль у переосмисленні буття та мислення?

• Окресліть основні параметри «критичної теорії суспільства» у філософії Франкфуртської школи.

• У чому полягає нове розуміння проблеми соціальної революції?

• Розкрийте сутність концепцій «одномірної людини» та «одномірного суспільства».

• Визначте основні виміри співвідношення критичної теорії стосовно нової людини в новому суспільстві.

• Що таке «репресивна цивілізація» та які шляхи її подолання рекоменду­ються?

ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ

«Оскільки гуманітарні науки, перш за все психологія та соціологія, з їхніми запозиченими моделями та чужими ідеалами об'єктивності, зв'язу­ють себе з людиною, яка через модерні форми знання з самого початку по­ставала як об'єкт наукового дослідження, в них може отримати перевагу внутрішній імпульс, на який вони не можуть погодитися без загрози їхнім домаганням істинності: саме той невгамовний потяг до знання, до само­стійності та самозростання, з яким метафізично усамітнений та струк­турно над вимогливий, кинутий Богом і обожнюючий самого себе суб'єкт посткласичної доби намагався уникнути апорій своєї самотематизації: «Ми пристаємо на те, щоб вважати, що людина звільнила себе від самої себе, як тільки вона відкрила, що її немає ні в центрі творіння, ні в се­редині простору, і, що можливо, вона не є вершиною життя або його кульмінаційним завершенням. Та якщо людина більш не займає в світі су­веренного місця, якщо вона не панує в центрі буття, тоді гуманітарні науки виявляються небезпечними посередниками» (М. Фуко). Тільки по­середниками, тому що вони, на відміну від рефлектуючих наук та філо­софії, не вимагають безпосередньо тієї саморуйнівної динаміки, якої ви­магає встановлюючий самого себе суб'єкт, однак несвідомо стають для цього інструменталізованими. Гуманітарні науки є і продовжують зали­шатися поза колом зору примус до апоретичного дублювання самовіднесе- ного суб'єкта і не хочуть визнавати структурно збудовану волю до само­пізнання та самооречевлення, а тому вони неспроможні також і скинути з себе владу, яку вони вибрали».

(Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. - K., 2001. - С. 259-260).

Чи згодні ви з роллю гуманітарних наук, яку, на думку Ю. Габермаса, вони відіграють стосовно суб'єкта в сучасному суспільстві?

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Аналитическая философия: становление и развитие (антология). - M., 1998.

2. Блох Э. Тюбингенское введение в философию. - Екатеринбург, 1997.

3. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. - К., 2001.

4. Очерки социальной антропологии. - СПб., 1995.

5. Після філософії: кінець чи трансформація? - K., 2000.

6. Tабачковский В. Г. Человеческое мироотношение: данность или проблема? -

K., 1993.

7. Фромм Э. Иметь или быть? - M., 1986.

8. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. - M., 1995.

9. Хоркхаймер M., Адорно Т. Диалектика Просвещения. - M., СПб., 1997.