ФІХТЕ Йоганн Призначення людини

[...] «Держава абсолютна за своєю формою - це на наш погляд, штучна установа, завдання якої спрямувати всі індивідуальні сили на життя роду.»

«Кожна особистість як людина має своє законне домагання на власність; це законне домагання рівне у всіх».

Про призначення вченого

[.] «Людина покликана для життя в суспільстві; вона повинна жити в суспільстві. Життя в державі не належить до абсолютних цілей людини. Але воно є засобом, що існує лише за певних умов, для заснування досконалого суспільства.

... мета всякого уряду - зробити уряд зайвим. [.] Остання найвища мета суспільства - повна згода і одностайність з усіма можливими його членами. [.] об’єднання, яке має ставати міцнішим за згуртованістю, за обсягом чимраз ширшим, є істинним призначенням людини в суспільстві. загальне вдосконалення себе самої через вільно використовуваний вплив на нас дорогих та вдосконалення їх шляхом зворотного впливу на них як на вільних істот - ось наше призначення в суспільстві.

.У кожного є обов’язок не лише взагалі бажати бути корисним суспільству, але й спрямовувати в міру своїх сил і розуміння всі старання до кінцевої мети суспільства, саме чимраз більше облагороджувати людський рід, тобто звільняти його від гніту природи, робити його більш самостійним і самодіяльним.»

.«Учений. за своїм призначенням [.] учитель людського роду. Але він зобов’язаний познайомити людей не лише загалом з їхніми потребами і засобами для задоволення потреб, - він має особливо вказувати повсякчас і на кожному місці потреби, що з’явилися саме тепер, за певних умов, і відповідні засоби для досягнення тепер поставлених завдань. [.] вчений - вихователь людства».

Що таке народ у найвищому розумінні цього слова

і що таке любов до Батьківщини

[.] «Отже, це і є народ у найвищому значенні цього слова, як його бачить духовно багатий світ: сукупність людей, які живуть разом в суспільстві й ненастанно відтворюють себе природно й духовно, а вся ця сукупність улягає особливому законові розвитку божистого в ній..

...Народ і батьківщина в цьому розумінні як носій і запорука земної вічності і як те, що в цьому світі може бути вічним, виходить далеко поза державу у звичайному розумінні цього слова і поза суспільний лад. Саме тому любов до батьківщини має навіть керувати державою.»

.«Перемогу здобуває не сила рук і не досконалість зброї, а сила духу. [.] Народ, здатний - хай навіть це стосується тільки його найвищих представників і керманичів - утвердити в собі образ духовного самостійного світу і бути охопленим любов'ю до нього. напевно переможе тих, хто був тільки знаряддям для поневолення самостійних народів.. Держава як саме лише керування звичним, мирним рухом уперед людського життя - не найважливіше в ньому, що існує саме собою; це лише засіб для досягнення найвищої мети: рівномірного поступу в розвитку суто людського в тій нації».