ПЕЧЧЕЇ Ауреліо Людські якості

[...] «Сучасна цивілізація багато чим принесла процвітання, але вона не звільнила людину від жадібності, що зовсім несумісна з величезними можливостями, які відкриваються для людей.

«Людина не знає, як поводитися, щоб бути справді сучасною людиною. І ця особливість притаманна лише їй - інші види не знають цієї слабкості. Тигр прекрасно знає, як бути тигром. [...] Природна мудрість допомагає всім тим видам постійно реґулювати й удосконалювати якості, які забезпечують виживання, пристосованість до змінюваних зовнішніх обставин. [...] людині, що має багато спільного з усіма іншими живими істотами, не вистачає лише мудрості вижити. Постійно втрачаючи свої природні здатності до пристосування й виживання, вважаючи благом дедалі більше довіряти розумові свою долю, тобто своїм технічним можливостям, людина, замість того, щоб змінюватися самій, взялася змінювати навколишній світ. Але світ не міг безмежно змінюватися на угоду її бажанням. Так вона почала втрачати почуття реальності й здатність оцінювати свою роль і місце у світі, а разом з цим і ті фундаментальні устрої, які впродовж попередніх віків так старанно зводили предки, намагаючись зберегти людську систему й налагодити взаємозв’язок з екосистемою. Тепер людина опинилася перед потребою кардинально переглянути традиційні погляди на себе, на своїх співбратів, сім’ю, суспільство і на життя взагалі та переглянути в масштабах всієї планети, але не знає вона поки що, як це зробити.

«.психічним і розумовим здібностям людини теж властиві різнорідні бажання. Можливо, в гонитві за проґресом ми вже внесли в своє життя такі зміни, що перевищують наші здібності до адаптації, однак ніхто не знає, якої шкоди нам уже завдано. чи можемо ми дозволити собі продовження наявних тенденцій і як це відгукнеться на нашому психічному і соціальному здоров'ї. [.] Також дальше наше розширення стримується не лише зовнішніми обмеженнями, але й нашими власними, внутрішніми межами. [.] очевидним є одне, що крім усіх інших меж, нашому дальшому постійному зростанню перешкоджає сама соціально-політична структура і філософські основи конгломерату суспільств, що існує в нашому світі. [.] наше бурхливе й неспокійне суспільство, спонукуване, очевидно, тільки метою матеріального характеру й готове платити будь- яку ціну за бажані досягнення, розвинуло в собі просто-таки подиву гідну схильність до марнотратності.

.криза людини. корениться не в самій людській природі, не є якоюсь невіддільною властивістю чи невикоренимою вадою, ні, це радше криза цивілізації або культури, причина глибокої невідповідності між мисленням і поведінкою людини, з одного боку, та змінюваним реальним світом - з другого.

Таку соціальну і культурну переорієнтацію суспільства слід здійснювати не тільки на рівні окремих країн, але й у міжнародних масштабах».

«І тільки Новий Гуманізм здатний забезпечити трансформацію людини, підвищити її якості й можливості до рівня, відповідного новій чимраз більшій відповідальності людини в цьому світі. [.] Душа гуманізму - в цілісному баченні людини у всі періоди її життя - в усій його безупинності. Адже саме в людині містяться джерела всіх наших проблем, на ній зосереджені всі наші прагнення, сподівання, в ній всі початки і кінці, і в ній же основи всіх наших надій. [.] І якщо ми хочемо відчути Глобальність всього сущого на світі, то в центрі має стати цілісна людська особистість та її можливості».

[.] «Соціальна справедливість становить головну мету людської революції. [.] я вважаю, що певний Гарантований мінімальний рівень життя має стати невід’ємним правом кожного новонародженого громадянина. [.] при цьому кожен має мати достатньо реальну і рівноправну можливість для розкриття закладених у ньому здібностей.

.свобода особистості є найголовнішою з людських цінностей. [.] філософія заперечення насильства має стати одним із принципів Нового Гуманізму. [.] Насильство, його ідеологія і прояви - незалежно від конкретних спонукальних мотивів - є вираженням культурної чи соціальної патології. Світ не стане кращим при спробах змінити його за допомогою насильства. Доки наше т. зв. технологічне суспільство не стане одночасно й людяним, у ньому триватиме тріумфальний хід насильства.»

«.поняття людського розвитку виявляється ширшим і, що дуже важливо, якісно відмінним від того, що звичайно розуміють під просто розвитком, навіть якщо вкладати в нього значення “розвиток людини”. [.] я наполягаю на потребі якнайшвидше перейти від концепції з орієнтацією на людські потреби та їхнє задоволення, до другого поняття, в основі якого був би людський розвиток, а головною метою стало б самовираження й повне розкриття можливостей і здібностей людської особистості».

«Забезпечення загальної освіти й корисної роботи для всіх без винятку громадян планети є безперечною умовою дальшого розвитку людства і всіх зв'язаних з цим процесів. [.] культурна еволюція є важливою метою і основою людського розвитку. тільки через удосконалення самих людей - усіх чоловіків і жінок на планеті - пролягає врешті шлях до створення кращого світу».

[.] «Під суспільством, що досягло стану “стійкої рівноваги”, варто розуміти суспільство, яке у відповідь на зміни внутрішніх і зовнішніх умов здатне встановлювати нову, відповідну цим змінам рівновагу як у собі, так і в межах всього середовища свого проживання. [.] обов'язковою умовою розумності людських запитів і поміркованості сподівань на їхнє задоволення є розвиток власних людських якостей і здібностей. Отож якщо дивитись на розвиток в істинному світлі, то він так само, як і будь-яке інше людське досягнення, може бути лише таким, яким здатні зробити його самі люди.»

«.поступово визріває і набуває реальних рис ідея потреби відмовитись від принципу суверенності національної держави. [.] слово “світ” разом із словом “нація” стало набувати значення ключового слова у світовій політиці. [.] благополуччя всього світу взагалі є обов'язковою умовою благополучності окремих його частин. [.] якщо людський рід виявиться неспроможним поставити під контроль зростання чисельності свого населення, то не зможе розв'язати жодної з важливих проблем, що постають перед ним. [.] без координованого управління всіма ресурсами планети неможливо забезпечити задоволення чимраз більших потреб світового населення.

.ми неминуче приходимо до того, що саме людина - з усіма її недоліками, якостями і навіть з невикористаними і невідомими можливостями - виявляється центром усіх проблем і подій. [.] Тільки намагаючись якнайширше і глибше зрозуміти суть нинішнього становища людини й того, з якою силою впливає вона на весь навколишній світ, лише спрямовуючи всі наші творчі здібності на пошуки форм буття, що сприяють гармонії, а не дисонансу в нас самих і в усьому нашому всесвіті, ми можемо прокласти шлях до добра, якого так потребуємо, і знайти сили для досягнення поставлених цілей»...

«Напередодні майбутніх випробувань, труднощів і проблем нам потрібно чітко знати і ясно розуміти, які дійсні можливості пересічного індивідума і як можна підвищити його готовність до завтрашнього дня. Суть проблем зводиться до того, щоб виявити шляхи поступового перетворення нинішньої системи егоцентричних держав, керованих схильними до самоуправства урядами, на світове співтовариство, в основі якого була б система узгоджених між собою географічних і функціональних центрів ухвалення рішень, що охоплювало б всі рівні людської організації - від локального до ґлобального.

Головне - людська особистість, вона важливіша від усіх справ і будь-яких ідей, бо всі вони без людей якраз не мають ніякого значення».