ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Філософія є природничою наукою і частково вона входить до комплексу природничих дисциплін. У той же час філософія вивчає також і суспільство, а в ньому - співвідношення суспільної свідомості та соціального буття, специфіку соціального пізнання тощо.

У змісті філософського знання можна виокремити також сторони, що відносяться до гуманітарних наук, об’єктом яких є індивід, а точніше його духовний, внутрішній світ, світ людських взаємовідносин і світ духовної культури суспільства. До гуманітарних наук належать психологія (психологія особистості, соціальна психологія), історія, літературознавство, лінгвістика й інші науки, що дозволяють проникнути у внутрішній духовний світ людини завдяки розумінню, завдяки тексту.

Унаслідок зверненості до індивідуальності філософія є гуманітарним знанням, адже філософська рефлексія завжди прагне діалектично проникнути у зміст діалогічного відношення, намагається в ході інтерпретації розуміти і вивести розуміння (знання) на раціональний рівень.

Філософії як виду знання притаманні також риси, характерні для художнього освоєння дійсності, тобто для мистецтва. Мистецтво - образне освоєння дійсності, де переважним є індивідуальне, одиничне в конкретних, живих образах. Мистецтво спрямоване на осягнення естетичного власне в дійсності. А філософська картина світу містить у собі також емоційне відношення до світу, його оцінку з точки зору доль індивіда та людства. Філософські праці нерідко набували форми художніх творів (наприклад, у Платона, Ф. Ніцше, А. Камю), а багато видатних поетів та письменників (О.Пушкін, Ф.Достоєвський, Л.Толстой) були філософами-мислителями.

Філософське знання об’єднує й природничо-наукові й ідеологічні (суспільні науки), гуманітарні, художні, трансцендуючі осягнення (релігія, містика) дійсності та повсякденні знання людей.

Таким чином, філософське знання - знання універсальне, базове й первинне, таке, що допомагає людині не тільки краще зрозуміти себе, співвіднести своє існування з існуванням собі подібних істот (соціумом, суспільством), природою, а й осягнути підґрунтя науково-творчої діяльності, визначивши для себе матеріальні й духовні ціннісні орієнтації та смисл свого існування.