ШЕВЧЕНКО Тарас І мертвим, і живим, і ненарожденним...

[...] «В своїй хаті своя й правда,

І сила і воля, [...]

Схаменіться! Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд. [...]

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає» [...]

Катерина

[...] «Отаке-то на сім світі

Роблять людям люде!

Того в'яжуть, того ріжуть,

Той сам себе губить... [...]

Де ж ті люде, де ж ті добрі,

Що серце збиралось

З ними жити, їх любити?» [...]

Молитва

[...] «А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли». [...]

Не завидуй багатому

[...] «Багатий не знає

Ні приязні, ні любові -

Він все те наймає». [...]

Сон (Комедія)

[...] «У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину». [...]

Щоденник

[...] «.природа обмежена своїми вічними незмінними законами. [...] пароплав [...] мені уявляється якимсь величезним глухо ревучим чудовиськом з розкритою здоровенною пащею, що готова проковтнути поміщиків- інквізиторів. [.] невдовзі пожере. престоли і корони. [...] те, що почали у Франції енциклопедисти, те довершить на всій нашій планеті ваше колосальне геніальне дитя».

Я не нездужаю нівроку...

[...] «...Добра не жди,

Не жди сподіваної волі —

Вона заснула: цар Микола

Її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру —

Та й заходиться вже будить.

А то проспить собі, небога». [...]

Якби з ким сісти хліба з’їсти

[...] «Якби з ким сісти хліба з'їсти,

Промовить слово, то воно б,

Хоч і як-небудь на сім світі,

А все б таки якось жилось». [...]