Зміст поняття „діяльнісна здібність індивіда”

Немає меж удосконалення діяльнісної здібності. Олександр Гречаний

Людина як суспільна істота має багато різноманітних властивостей, які перетво­рюються в здібності. Це ті здібності, завдяки яким люди здійснюють процеси жит­тєзабезпечення в суспільстві: навчально-виховний, господарсько-економічний, адміністративно-управлінський, сімейно-побутовий, політико-правовий, морально- естетичний, духовно-ідеологічний.

Усі наявні в індивіда здібності так чи так, тим або тим способом неодмінно про­являються в процесах і результатах його життєдіяльності, і немає жодної з них, яка залишалася б нереалізованою. Причому кожна із форм життєдіяльності забезпечу­ється поєднанням різних здібностей, і чим складніша форма, тим різноманітнішим має бути 'їхній склад. Отже, у якій би з форм: спілкуванні, поведінці, вчинках, опе­раціях, діях, діяльності, справі життя, - люди не здійснювали свою життєдіяльність, вони завжди роблять те і так, які в них наявні здібності, розвинуті або не розвинуті як у кількісному, так і в якісному відношенні, - якщо вони роблять те, що вони роблять, гарно - значить здібності у них гарні, а якщо погано, то погані.

Зазначимо, що здібності разом з органами тіла (задатками), які забезпечують їхнє функціонування, становлять сутнісні сили людини [31, с. 114 - 116]. Одного разу склавшись, вони вимагають від їхнього носія задоволення потреби в 'їхньому функці­онуванні: „Ніхто не може зробити чогось, не роблячи цього разом з тим заради якоїсь зі своїх потреб і заради органа цієї потреби...” [29, с. 245]. Кожен індивід змушений ураховувати залежність від власних сутнісних сил і прагнути задовольнити їхні по­треби тією або тією формою своєї життєдіяльності.

Оскільки про види й характеристики окремих здібностей ми можемо судити лише за процесами й результатами життєдіяльності індивіда, то для нас, зацікавлених у піз­нанні й удосконаленні своїх здібностей, особливе значення має розгляд тієї форми життєдіяльності, здійснення якої забезпечується одночасним і цілісним функціону­ванням усіх наявних в індивіда здібностей, а саме - діяльності. Таку здібність індивіда, яка одночасно й цілісно опредметнюється в процесі й продукті діяльності, ми назвали діяльнісною здібністю. (Для обґрунтування змісту поняття „діяльнісна здібність” ми використали ідею А. В. Фурмана про методологічний квадрат [48, с. 22]. Зазначимо, що ідея методологічного квадрата дуже плідна. Вона знаходить органічне застосування в проектуванні модульно-розвивальних підручників [49], аналізі українського мента­літету [50, с. 21]). Розвиток діяльнісної здібності індивіда - це результат органічної взаємодії молодої людини із сім'єю, суспільством, сферою науки та школою. Кожна сфера вирішує лише їй притаманні завдання й у єдності з іншими приводить до фор­мування найбільш достовірного знання про процес розвитку людських здібностей.

Зазначимо, що в цьому процесі реалізовується весь набір здібностей: усе, що харак­теризує діяльність та її продукт, характеризує й самого діяча. Якщо її зобразити на нашій схемі, то вона набуде такого вигляду (див. рис. 4).

Уведення поняття „діяльнісна здібність” дозволяє представити структуру окремих здібностей індивіда через дослідження специфіки процесу й структури продукту його діяльності. „Класифікація здібностей повинна виходити із психологічного аналізу відповідних видів діяльності. Іншого шляху до розв'язання цього завдання, як мені здається, немає” [44, с. 32]. Тому перейдемо до аналізу видів діяльності й, виходячи з них, класифікуємо здібності.

Рис. 4. Діяльнісна здібність індивіда та її опредметнення в процесі й продукті діяльності.

2.2.