Ще раз про християнство та філософію
Причина цієї трансформації має передусім історичний характер. Вона пов’язана зі становленням християнства. І справді, як ми бачили в попередньому розділі, християнство дуже швидко набрало вигляду філософії в античному сенсі слова, тобто вибору та способу життя, які передбачають певний дискурс, вибору життя згідно з Христом.
У цей християнський спосіб життя, втім, як і у християнський дискурс, увійшло чимало елементів традиційної греко-римської філософії. Проте саме в християнстві упродовж середньовіччя поступово відбувається розрив між способом життя та філософським дискурсом. Певні способи філософського життя, притаманні різним школам античності, зокрема епікуреїзмові, повністю зникли; інші, зокрема, притаманні стоїцизмові чи платонізмові, увійшли до християнського способу життя. Хоча спосіб чернечого життя і справді називали у середні віки «філософією»[676], цей спосіб життя, вбираючи в себе притаманні античній філософії духовні вправи, все-таки виявився відірваним від філософського дискурсу, з яким він був раніше пов’язаний. Збереглися лише філософські дискурси певних античних шкіл, зокрема, платонізму та аристотелізму, однак, будучи відірваними від способів життя, які їх надихали, вони були зведені до рівня простого концептуального матеріалу, що використовувався у теологічних суперечках. Філософія, поставлена на службу теології, відтоді стає лише тео- рійним дискурсом, і коли модерна філософія здобувала свою автономію у XVII і особливо XVIII століттях, вона завжди була схильна обмежуватись таким поглядом. Я не випадково сказав «вона була схильна», оскільки насправді, і ми будемо це неодноразово наголошувати, оригінальну та автентичну греко-римську концепцію філософії ніколи повністю не забували.Завдяки працям Юліуша Доманьського[677] я зміг ско- ригувати свій занадто короткий та неточний опис цього процесу «теоріїзації» філософії, який запропонував у своїх попередніх працях[678]. Я, безперечно, продовжую вважати, що цей феномен тісно пов’язаний з відносинами філософії та християнства, зокрема тими, які встановились у середньовічних університетах. Однак, маю визнати, що перевідкриття філософії як способу життя є не настільки пізнім, як я стверджував: потрібно погодитися, що воно почало намічатися вже в середньовічних університетах. Тому потрібно розставити наголоси та внести уточнення в опис цього перевідкриття філософії як способу життя.
Еще по теме Ще раз про християнство та філософію:
- Християнство та антична філософія
- 2.3.1 Уявлення про філософію
- Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі
- Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі та суспільні стосунки
- 5.13.3. Сучасна практична філософія про комунікативний характер свободи волі
- Самовизначення християнства як філософії
- 9.7. Еще раз о мудрости
- ЕЩЕ РАЗ О ЛЮКСЕМБУРГЕ И БЕЛЬГИИ
- Філософія історії про суб’єкт, рушійні сили, умови та чинники історичного процесу
- 18.3. Філософія історії про суб'єкт, рушійні сили, умови та чинники історичного процесу.
- Тема: «Світові релігії: Буддизм. Християнство. Іслам»
- Тема: «Розкол християнства. Православ’я, католицизм, протестантизм»
- Глава 6. Ценностный фактор и его роль в общественном развитии
- Філософія прагне до виокремлення помежових основ будь-якого знання, враховуючи і знання про суспільство.
- Російська філософська думка зароджується в XI ст. за часів існування Київської Русі під впливом введення християнства.
- Лекція 1 Філософія історії: поняття та предмет. Формування предмету філософії історії філософії історії. І тільки для філософії важливим є питання про те, чи історичний розум сам є історичний.