Естетичне в освітньо-виховному процесі

Основою, на якій здійснюється естетичне виховання, е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Наявність творчих здібностей, естетичної потреби — найсуттєвіші риси людини. Потяг до краси, до творчості закладений у ній природою. Нерозвинені творчі здібності, незадоволена естетична потреба мають властивість деградувати, розчиняючись в інстинктах. У своїй повсякденній поведінці вона вже керується не прагненням творити, а певними фізіологічними чинниками. Коли дичавіє окрема людина - це трагедія, коли дичавіє людство - це вже катастрофа.

Естетичне виховання, по-друге, — це й педагогічна діяльність, яка спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Серед духовно-емоційних чинників, з яких складається естетична культура і на які спирається естетичне виховання, особлива роль відводиться естетичним смакам. Естетичний смак — це здатність до відчуття і оцінювання прекрасного у природі, мистецтві, суспільстві і діяльності людини, він є складовою частиною естетичної культури особистості — результатом її загальнокультурного розвитку та вихованості. Смак спонукає особистість до власної творчості. Досить розвинений естетичний смак є не тільки необхідним компонентом гармонійно розвиненої особистості, а й ефективним засобом творчого підходу до дійсності.

У науці утвердилася думка, що естетичний смак — це здатність людини розуміти й оцінювати естетичні особливості предметів і явищ природи та суспільного життя.

Естетичний смак визначається як духовна якість особистості, завдяки якій здійснюється духовно-творче, емоційно-образне сприйняття та естетична оцінка світу. Смак не тільки віддзеркалює сучасні норми естетичного, але й закладає основи цивілізованого ставлення людини до світу.

У межах філософії смаки безпосередньо вивчаються естетикою, яка досліджує світоглядні та теоретико- методологічні засади естетичних смаків, їхню природу, загальні закономірності їхнього функціонування та розвитку. Особливо велику увагу загальнофілософським проблемам смаків приділяє екзистенціалізм — “філософія існування” людини, оскільки відношенню людини до навколишнього світу та інших людей (зокрема, естетичному відношенню) екзистенціалізм надає першорядного значення.

Дослідження естетичних компонентів особистості повинні мати практичну спрямованість, що, перш за все, втілюється у навчально-виховний процес на різних ланках та етапах освітньої діяльності.

Однією з провідних підсистем естетичного виховання є навчально-виховний процес у школі. Предмети природничо- математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов'язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє вчитель.

Необхідність естетичного виховання в процесі навчання підкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що “кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель”. Естетизація навчально-виховного процесу в слов’янських країнах здійснювалася з давніх часів, проте в різні історичні періоди з неоднаковим ступенем активності.

Іншій аспект виховання естетичного — безпосередньо естетична освіта у школі, вищому навчальному закладі, позанавчальних структурах. У художньо-естетичній освіті сконцентровані значні можливості виховання творчої особистості, тобто усього того, що має значення для сучасного світосприймання і світовідчуття. Усвідомлення процесу художнього навчання можливе лише за умови, що педагог конструюватиме викладання мистецьких дисциплін за принципами педагогіки мистецтв (цілісності, образності, асоціативності, варіативності, імпровізаційності, інтонаційності). З опорою на вищевказані принципи сучасна мистецька освіта синтезує методи прогресивних методик, які максимально орієнтують на пріоритетність пізнавальної, виховної і перетворюючої функцій мистецтва, на інтегральну природу людини, забезпечуючи цілісність її особистісного художньо-естетичного розвитку.

Завданням естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

До критеріїв естетичної вихованості студентів відносять: широту естетичних інтересів, у тому числі — у сфері мистецтва; здатність визначати роль твору мистецтва за ситуації діалогу культур; наявність відповідної системи естетичних ціннісних орієнтацій (у тому числі й у мистецтві); уміння адекватно оцінювати художній твір; здатність розуміти естетичні особливості слова в різних його контекстах (проявах); навички використовувати естетичне знання в самостійній художньо- творчій діяльності; уміння репрезентувати смислові й художні особливості твору мистецтва відповідно до кращих зразків.

Дотримуючись ідеалів художньої культури у процесі її сприймання, людина змінює світоглядні позиції, підвищує інтелектуальний рівень і формує свій власний характер. При цьому культура стає внутрішнім світом особистості, її власним змістом; збагачується індивідуальний досвід художньо - образного бачення, набувають культурно-естетичної форми почуття, смаки, потреби.

Наразі одним із перспективних напрямків виховання естетичної культури старшокласників є створення інтегрованого курсу, який характеризується не механічним об’єднанням змісту предметів гуманітарно-естетичного циклу, а орієнтацією на загальні закони розвитку видів мистецтва та функціонуючі між ними зв’язки в межах певного культурно-історичного регіону і всього світового культурного простору. Викладання цього курсу має відбуватися на основі нових підходів до навчання й виховання, спрямованих на розвиток особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей. Для покращення становища необхідно, перш за все, збільшити кількість годин на вивчення естетично значущих предметів у школі, поставивши головною метою формування естетичних смаків, методично забезпечити цей процес.

Перш за все, естетичне виховання студентської молоді в різних вищих навчальних закладах має як загальні, так і специфічні тенденції. Останнім часом естетичне виховання студентів у вищих навчальних закладах України стає самостійною галуззю наукових знань. Інтерес учених у цій сфері пов'язаний з різноманітними питаннями, серед яких: сприйняття естетичних цінностей, формування естетичного досвіду майбутнього фахівця, формування художньої культури засобами мистецтва слова, формування естетичної культури майбутніх фахівців окремими видами мистецтва і комплексом мистецтв, формування естетичних потреб, мовної, вокально- мовної, естетико-екологічної культури в системі

університетської педагогічної та фахової освіти, тобто у взаємодії науки і мистецтва.

Враховуючи, що естетичний зв'язок людини з навколишнім світом проходить як триєдиний духовний процес — естетичне сприймання предмета, естетичне оцінювання його і естетичне перетворення дійсності, — важливим є сприяти формуванню в особистості внутрішніх умов для цього.

Розгляд проблеми естетичного виховання студентів дає змогу зробити наступні висновки: естетична культура людини органічно пов'язана із соціумом, із станом культури країни в цей період; вона в усі історичні періоди пов'язана з мистецтвом: теорія гармонійного виховання заснована на відповідності художньої творчості й суспільного розвитку; естетичне виховання реалізується в сучасній освітньо-виховній парадигмі вищої школи й характеризується субкультурністю, плюралізмом і діалогічністю.

У педагогічній літературі існують різні думки про засоби досягнення естетичного розвитку особистості в освітньо- виховному процесі ВНЗ. Предметами, що цілеспрямовано формують естетичну культуру особистості студента, традиційно вважаються предмети естетичного циклу. Деякі дослідники стверджують, що естетичний потенціал містять у собі лише предмети гуманітарного циклу. І зовсім далекими від естетики предметами в сучасному освітньо-виховному процесі є предмети психолого-педагогічного та природничо - наукового циклу.

Що стосується шкільної освіти, то треба визнати той факт, що загальноосвітня школа не проявляє особливої зацікавленості у повноцінній образотворчій діяльності учнів: вона відбулась як установа передачі досвіду та трансляції культури і у своїй основі не вчить дітей продуктивно та глибоко її освоювати. Образотворча ж діяльність школярів сприймається більшістю батьків і навіть деякими вчителями як другорядна.