Синергетична модель розвитку освіти В. Г. Кременя

Кремень В. Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. - К.: Грамота, 2007. - С. 494-499.

Роль принципів у синергетичному підході виконують патерни нового мислення.

Для життєдіяльності саморегульованих систем важливе значення має не тільки стійкість і необхідність, а й нестабільність і випадковість. “Процес самоорганізації відбувається в результаті взаємодії випадковості та необхідності і завжди пов’язаний з переходом від нестійкості до сталості. Хоча стійкість, стабільність, рівновага являють собою необхідні умови для існування і функціонування цілком певної конкретної системи, однак перехід до нової системи і розвиток загалом неможливі без ліквідації рівноваги, сталості й однорідності. Новий порядок і динамічна структура виникають завдяки посиленню флуктуації...”[...]

Синергетична модель розвитку показує, що нове з’являється у результаті біфуркацій як непередбачуване і водночас нове запрограмоване у вигляді спектра можливих шляхів розвитку, спектра відносно стійких структур.

Ефективне управління системою є можливим при усвідомленні тенденцій її розвитку і здійснення на систему зворотного впливу, коли зовнішній вплив узгоджується з внутрішніми властивостями системи. Відкрита система є сильною, інтенсивною і впливовою. Закрита система здатна породжувати такий тип стійкості, який може заважати її розвитку.

Отже, синергетичний підхід - це методологічна орієнтація в пізнавальній і практичній діяльності, котра передбачає застосування сукупності ідей, понять, методів у дослідженні й управлінні відкритими нелінійними самодостатніми системами. Синергетика - це спосіб поглянути на проблему освіти відповідно до сучасних вимог.

Розвиток міждисциплінарних підходів дуже близький за формою і за суттю до викладання, тобто до освітнього процесу. В обох випадках доводиться осмислювати пройдений дослідниками шлях, виділяти в ньому найважливіші для розуміння ключові ідеї і результати. На цьому шляху можуть виникнути несподівані узагальнення і нове бачення вирішення проблем. Так, найменші зміни в системі освіти можуть призвести до великих змін у суспільстві. Недарма мудрий Конфуцій говорив, що в разі крайньої потреби можна пожертвувати армією і навіть піти на значне скорочення економічного потенціалу, але в жодному випадку не можна жертвувати станом розумів, тобто людьми освіченими.

Реформи в галузі освіти мають великий масштаб і пов’язані з вирішенням завдань, що виходять далеко за межі тільки освітніх проблем. Наприклад, навіть незначне зниження рівня освіти призводить до криміналізації суспільства. І це лише один із прикладів. Так, момент вибору є дуже цікавим і водночас драматичним як для системи освіти, так і для всього суспільства загалом. Адже будь-який вибір є нічим іншим, як способом пройти точку біфуркації.

Дуже важливе значення мають нестійкі галузі. Вони можуть докорінно змінювати хід стійких. Синергетика створює “сито”, яке надає можливість відокремлювати головні фактори від другорядних. Так само малі причини можуть мати великі й трагічні наслідки. А синергетичний підхід допоможе виявити точки вразливості систем суб’єкта навчання і виховання, освіти загалом, її можливі альтернативи.

Філософія освіти повинна залучити до свого дискурсу поняття, принципи, методи синергетики, які допоможуть звільнити свідомість від ідей і методів насильницької педагогіки, від застосування засобів і способів прямого впливу на особистість. Використання синергетичного підходу в практичній діяльності сприяє збагаченню навчально- виховного процесу діалоговими засобами і методами освітньо- педагогічної взаємодії, що, передусім, інтенсифікує розвиток як учнів, так і викладачів. У цьому полягає одне із завдань філософського підходу до процесів освіти загалом.

Завдання: Яке місце і роль автор відводить методології синергетики у розбудові теорії управління освітою?