Аксіологічна парадигма управління освітою В. В. Крижко

Крижко В. В. Аксіологічний потенціал державного управління освітою. Навч. посібник / Крижко В. В., Мамаєва І. О. - К.: Освіта України, 2005. - С. 194.

Структурно-логічну архітектуру аксіологічної парадигми вибудовують, за В.

а) теоретико-методологічний (філософський): культурне

середовище людської діяльності, започаткованої на принципах гуманізму;

б) соціально-педагогічний - знання про Всесвіт, людину та середовище її ціннісно-діяльнісного існування; продукування та розвиток моральних норм; аксіологію, акмеологію як необмежений та відкрий ареал дослідження проблем людського самоцінного буття;

в) технологічний: аналіз та корекція досвіду ціннісної людської діяльності; напрацювання і розвиток “технологій” успішної та емоційно-позитивної діяльності людини (результат - самореалізація, самоцінність, щастя);

г) у плані технологічного запровадження аксіологічної парадигми до реалій освітнього простору необхідно ще раз повернутися до чіткого визначення її ареалу.

Смисловим інструментарієм цієї парадигми виступає педагогічна аксіологія - наука про цінності освіти, в яких представлена система значень, принципів, норм, канонів, ідеалів, які регулюють взаємодію в освітній сфері і формують компонент відносин у структурі особистості

Полем діяльності аксіологічної парадигми є освіта з усією її інфраструктурою. Б. Гершунський... виокремлює принаймні чотири змістовних аспекти освіти: освіта як цінність, освіта як система, освіта як процес, освіта як результат.

Завдання: У чому полягає сутність педагогічної аксіології? Чим вона відрізняється від системи загальнолюдських цінностей?