ВИСНОВКИ

Розділ 1. Середньовічна культура - це культура тексту, символом якої була Біблія. Людина Середньовіччя постійно ототожнювала себе із певною біблійною моделлю життя або образом, взятими із релігійних текстів.

Розділ 2. У ХУ-ХУІ століттях, що ввібрали у себе реформаторський рух і культурне відродження, утвердилися правові та політичні основи

Марченко О. В. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА громадянського суспільства.

По-перше, набула активного розвитку ідея природної, моральної, правової, релігійної рівності людей. Ця ідея лягла в основу численних політико-правових концепцій і масових релігійно-політичних рухів. По­друге, після майже півторатисячолітньої перерви держава почала розг­лядатися як самостійне по відношенню до релігії і церкви суспільне утворення, а в окремих випадках як таке, що навіть має перевагу над ними. По-третє, нова політико-правова ідеологія ґрунтувалася на раціо­налістичній методології та вивченні державно-правової практики.

Незважаючи на суттєві відмінності, Реформація і Відродження, до­повнюючи і продовжуючи одне одного, мали спільну мету — подолання середньовічної схоластики. Обидва ці рухи відображали кризу серед­ньовічної філософії й ідеології і разом створювали передумови для ста­новлення нової філософії і науки.

Головною передумовою і першопричиною держави було визначено «природу людини», її прагнення та інтереси.

Загалом же багато програмних ідей часів Відродження і Реформації отримали розвиток у буржуазній політико-правовій ідеології наступних століть. Це були ідеї непорушності приватної власності та договірних відносин, розвитку промисловості і торгівлі, що при формальній рівнос­ті громадян сприяє капіталізації громадянського суспільства. Для того часу ці ідеї були справді прогресивними, оскільки вели до руйнування феодально-станового ладу.

У тому ж XVI столітті почали розроблятися і теорії, в яких запере­чувалося не лише феодально-станове суспільство, але і будь-який лад, заснований на приватній власності і майновій нерівності. Ці ідеї були породженням мрії народних низів про краще майбутнє. Результати по­шуків мислителями-соціалістами ідеальної моделі справедливого суспі­льного устрою переконливо свідчать: формальної рівності людей зама­ло. Якщо поза увагою залишається духовна сфера людського життя, ви­робничі сили розвиваються недостатньо, а отже рівень матеріального благополуччя людей є низьким, і так звана рівність призводить до ніве- Частина ІІІ. Генезис філософського осмислення права: від Середньовіччя до Нового часу лювання особистісного, до знищення суспільного різноманіття й потен­ціалу розвитку держави.

Розділ 3. Століття Просвітництва, як часто називають XVIII століт­тя, було періодом бурхливого розвитку гуманістичних і раціоналістич­них начал у філософсько-правовій думці. Гостра криза феодалізму, не­минучість і близькість революційних перетворень у найбільш розвине­них європейських країнах, союз буржуазії з народом у спільній бороть­бі проти феодалізму зумовили широке поширення ідеалістичного пере­конання в тому, що після знищення феодальної нерівності і деспотизму настане епоха загального щастя, миру і благополуччя.

Основним методом обґрунтування політичних і правових доктрин був раціоналізм. Просвітництво звільнило політико-правову ідеологію від теології. Раціоналістичне розуміння держави і права, поєднане з ві­рою у всесилля розумного закону, у ряді доктрин вже з'єднувалося з по­чатками історизму, з пошуком об'єктивних факторів, що впливають на державу і право.

У цей період було завершено розвиток ряду попередніх політико- правових концепцій, їм були надані класичні форми. Такі доктрини прав людини і громадянина, теорія громадського договору, концепція все­силля розумного закону, доктрина розділення влади, теорія представни­цької і безпосередньої демократії та ряд інших. Особливість співвідно­шення змісту політико-правових доктрин того часу і їх програмних по­ложень полягала в тому, що теоретичні проблеми розглядалися найчас­тіше у зв'язку з близькою перспективою їх безпосереднього запрова­дження на практиці.

Розвиненість і гострота класових протиріч в передреволюційній Франції зумовили різноманіття політико-правових доктрин.

Ключовою ідеєю Просвітництва було повалення станово­феодального ладу і утвердження суспільства, заснованого на рівності людей, їх правах і свободах. В процесі вироблення принципів організа­ції майбутнього суспільства постійно обговорювалося питання про зв'я­зок власності із ступенем реалізації прав і свобод особи. Буржуазною стала та політико-правова ідеологія, яка або визнавала неподоланність майнової нерівності (Вольтер, Монтеск’е та ін.), або пропонувала пом'я­кшити полярність багатства і убогості, певною мірою зрівняти майно людей, залишивши власність приватною (Руссо та ін.). Від буржуазної відрізнялася соціалістична ідеологія, основна ідея якої полягала в заміні приватної власності спільністю майна. Важливим здобутком програми створення громадянського суспільства було уявлення теоретиків- соціалістів про необхідність майнових, економічних гарантій прав та

свобод особи.

Доля ідей класиків німецької філософії заслуговує окремого розгля­ду.

Німецьку класику в єдине ціле об'єднує і те, що у своєму розгляді людини та історії ця філософія чітко і ясно сконцентрована навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. При цьому вона не просто прокламує гуманістичні принципи (що само по собі було без­сумнівною заслугою мислителів у ті часи, коли тільки-но почалося зві­льнення народів Західної та Центральної Європи від кріпосного права), а й намагалася проаналізувати суперечності і труднощі, які виникали на шляху реалізації, втілення в життя цих принципів.

Німецька класична філософія залишається неперевершеним досяг­ненням філософської думки, до якого й сьогодні звертаються філософи. Вона тому має загальнолюдське значення, подібне за значущістю до ми­стецтва і науки, що намагалася відповісти на питання, які людство ста­вило перед собою з самого початку розвитку філософії, на ті питання, якими воно переймається й сьогодні. І німецькі класики здебільшого пропонують на них загальнолюдські способи вирішення.

Розділ 4. Друга половина XIX - початок XX ст. ознаменувалися за­пеклою боротьбою заснованого на просвітницьких традиціях раціоналі­стичного світогляду та духовно-релігійної філософії. При усій актуаль­ності узагальнень, постулати духовно-релігійної філософії аж ніяк не збігалися з далеко не ідеальними реаліями тодішнього життя. Ідеалізм втрачав свої позиції і з розвитком науки й, за визнанням його представ­ників, не міг задовольняти дослідне природознавство в якості адекват­ної методологічної основи. Відповідно у царині філософії, зокрема фі­лософії права, актуалізувалася така складна суміш ключових філософ­ських ідей, як індивідуалізм, антропоцентризм, об’єктивізм, гедонізм, утилітаризм, еволюціонізм.

Розробка цих ідей відбувалася переважно у вищих навчальних за­кладах Харкова, Києва, Одеси.

Слід зазначити, що на початку ХХ століття духовно-

Частина ІІІ. Генезис філософського осмислення права: від Середньовіччя до Нового часу антропологічний напрям філософської думки, який уособлює перший «образ» вітчизняного модернізму, отримав нових прихильників із лав прогресивно мислячої інтелігенції, що попервах мала досить радикальні настрої. Так, у певної частини інтелігенції можливість удосконалення суспільства та реалізації ідеалу істинної людини стала пов’язуватися не з революційною боротьбою та соціальними перетвореннями, а з мора­льним оновленням у релігійному пошуку. Зокрема, М. Бердяєв дійшов висновку, що звільнення від зовнішнього гніту можливе лише за умови вивільнення від внутрішнього рабства, а С. Булгаков стверджував: рух до «царства свободи» є моральним завданням кожної людини. Результа­том таких духовних пошуків стало формування «нової релігійної свідо­мості» - ідейного руху, філософським кредо якого став ідеалізм, що тяжіє до релігії.

Відмовившись від жорстких схем історичного матеріалізму, ці мис­лителі прийшли до визнання вічних, позачасових цінностей, до ідеї все- загального морального закону, визнання людини як найвищої цілі.

Складні переплетення ідей раціонального та духовного освоєння світу у вітчизняному дискурсі Модерну визначили характер і структуру правового простору, в основі якого - особистість у системі її внутрішніх і зовнішніх, індивідуальних і соціальних потенціалів і смислів.

Досягти гармонійного поєднання внутрішніх і зовнішніх сутнісних ознак та властивостей «ідеальної» особистості, яка в змозі побудувати нове справедливе суспільство, філософи пропонували як за допомогою кардинальних революційних перетворень, докорінної руйнації основ держави і утвердження панування раціональної свідомості - єдиного природного та досконалого цілого, так і поступово, у ході системних освітніх реформ, які передбачали удосконалення суспільства в цілому та кожного окремого індивіда зокрема, що мало вигляд морального онов­лення у релігійному, духовному пошуку.

І якщо перший шлях розвитку освітнього простору засвідчував пріоритетність духовного початку в людині і в основі своїй мав яскраво виражені антропологічні світоглядні орієнтири, то другий передбачав утвердження першості цілого над одиничним, колективу над особистіс­тю. Прихильниками другого шляху обґрунтовувалися радикальні спо­соби трансформації суспільного буття - повалення експлуататорської влади за допомогою революції, відмова від традицій, докорінна перебу­дова соціальних інституцій, за потреби - терор.

Внаслідок утвердження нових ідеологічних орієнтирів філософське осмислення права набуває таких ознак: соціоцентризм та раціональна структуризація, жорстка централізована ієрархічна співвіднесеність йо-

го компонентів і вимірів; моністичний принцип побудови цілісності; відмова від історичного досвіду або вибіркове ставлення до нього із ак­центуванням на тих моментах з минулого, які підсилюють класову не­нависть; колективістський тип свідомості, вбудованої у суспільне буття; підпорядкування життя людини і суспільства функціональним імпера­тивам безособистісних структур та інститутів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Розділ 1

1. Чим відрізнялася від античної середньовічна антропологія права?

2. Які ознаки стали визначальними для середньовічного світогляду?

3. На які положення спиралася християнська правова концепція Авгу­стина Аврелія?

4. Які етапи пройшла у своєму розвитку середньовічна філософія пра­ва?

5. Які закони виділяв Т. Аквінський, як він їх класифікував?

6. У чому суть доказів буття Бога, обґрунтованих Аквінатом?

7. Який внесок було зроблено М. Падуанським у формування західно­європейської філософії права?

8. У чому особливість розвитку філософсько-правової думки Київсь­кої Русі?

9. Що було характерною ознакою усіх давньоруських кодексів?

10. Творчість яких давньоруських мислителів стала визначальною для розвитку вітчизняної філософії права і чому?

Розділ 2

1. Якими суспільними процесами було зумовлено такі культурні фе­номени, як Відродження і Реформація?

2. У якій праці Н. Макіавеллі досліджує проблему влади та значення государя? Які основні положення цієї праці?

3. Як співвідносяться політика і мораль по Макіавеллі?

4. Що таке макіавеллізм?

5. Які соціокультурні й політичні чинники стали поштовхом до рефор­маторського руху?

6. Як розуміли державу, право та владу государя духовні лідери Рефо­рмації - М. Лютер та Ж. Кальвін?

7. Якою, на думку Ж. Бодена, повинна бути законна держава?

8. Які ознаки суверенітету виділяв Ж. Боден?

9. У чому суть основних приписів природного права Г. Гроція?

10. Які природні закони були обґрунтовані Т. Гоббсом?

11. У чому схожість, а в чому відмінність «Утопії» Т. Мора і «Міста Сонця» Т. Кампанелли?

12. У чому полягає особливість правового світогляду Івана Вишенсь- кого?

13. Яким, на думку П. Могили, мав бути ідеальний правитель?

14. Які характерні ознаки відрізняють українське Відродження від захід­ноєвропейського?

15. Які ідеї щодо держави і права висловлювали І. Вишенський і П. Могила?

Розділ 3

1. Що є ключовою ознакою розвитку західноєвропейської філософсь­кої думки епохи Просвітництва?

2. Як уявляв державу і право Б. Спіноза?

3. У чому суть принципу поділу влади Дж. Локка?

4. Які основні природні права виділяв Дж. Локк?

5. Яку роль відіграє, на думку Ж.-Ж. Руссо, у суспільному житті «за­гальна воля»?

6. Чи можна вважати державно-правову концепцію Руссо гуманістич­ною і чому?

7. Який зв'язок встановив Ш.Л. Монтеск’є між формою державного устрою і географічними чинниками формування нації і притаманним їй способом життя?

8. У чому полягав принцип поділу влади Ш.Л. Монтеск’є?

9. Як розумів свободу Вольтер?

10. У чому суть «категоричного імперативу» І.Канта?

11. Які філософські засади права були сформульовані І. Кантом?

12. Якою бачив Фіхте правову державу?

13. Які твори Г.В.Ф. Гегеля стали визначальними для розвитку захід­ноєвропейської філософії права?

14. Що розумів Гегель під ідеєю права? Які, на його думку, ступені проходить вона у своєму розвитку?

15. У чому заслуга Г. Сковороди як вітчизняного філософа права?

Розділ 4

1. У чому полягають філософські пріоритети некласичного осмислен­ня правової реальності?

2. Які основні передумови і засади розвитку марксизму?

3. Як розуміли К. Маркс і Ф. Енгельс єдність держави і права, права і закону, взаємозв’язок політичної і юридичної надбудов у суспільстві?

4. У чому суть диктатури пролетаріату за К. Марксом?

5. Як розумів Ф. Ніцше «волю до влади»?

6. Яка роль «надлюдини», за Ф. Ніцше, у загальному поступі людства?

7. У чому суть психологічної теорії права Л. Петражицького?

8. Що розумів С. Франк під поняттям соборності?

9. Яку роль у суспільному поступі відводив М. Бердяев таким катего­ріям, як «свобода» і «рівність»?

10. Якими були пріоритети та вектори розвитку вітчизняної філософ­сько-правової думки у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття?

11. У яких світоглядних орієнтирах ви вбачаєте полярність поглядів П. Ліницького і І. Франка, а що їх об’єднує?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Барышков В. П. Аксиология личностного бытия / Владимир Петро­вич Барышков. - М. : Логос, 2005. - 192с.

2. Бердяев Н. А. Философия неравенства / Н. А. Бердяев. - М. : Има- пресс, 1990. - 288 с.

3. Бердяев Н. А. Философия свободного Духа / Николай Александрович Бердяев. - М. : Республика, 1994. - 480 с.

4. Бердяев Н. А. Философия свободы: Смысл творчества / сост. Л. В. Поляков. - М. : Правда, 1989. - 607 с.

5. Вишенський І. Твори. - Київ: Дніпро, 1986. - 247 с.

6. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории : пер. А. М. Воден ; вступ. сл. Ю. В. Перов, К. А. Сергеев. - СПб. : Наука, 2000. - 479 с.

7. Гегель Г.В.Ф. Философия права. - М. : Мысль, 1990. - 524 с.

8. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямувати свій ро­зум і відшуковувати істину в науках / В.А. Андрушко, С. Гатальська (пер. з фр.). - К. : Тандем, 2001. - 101 с.

9. Збірник творів Г. С. Сковороди. - Х.: Пролісок, - 1992. - 694 с.

10. История философии права / Под ред. Керимова Д.А. СПб., Санкт- Петербургский университет МВД России, 1998. - 634 с.

11. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант ; пер. с нем., предисл. И. Евлампиева. - М. : Эксмо, СПб. : Мидгард, 2007. - 1120 с.

12. Кант И. Основы метафизики нравственности; Критика практического разума; Метафизика нравов / Иммануил Кант ; пер. с нем. - СПб. : Наука, 1995. - 528 с.

13. Макиавелли Н. Государь. - М.: Планета, 1990. - 80 с.

14. Макиавелли Н. Государь: Сочинения. - М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО- Пресс; Харьков: Изд-во «Фолио», 2001. - 656 с.

15. Маркс К., Энгельс Ф. Манифест коммунистической партии /Сочинения. - 2-е изд. - М. : Государственное издательство политической ли­тературы, 1955. Т. 4. - С. 419-459.

16. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / Карл Маркс ; пер. с нем. И. И. Скворцов-Степанов. - М., Политиздат, 1978.

17. Т. 1. : Критика политической экономии ; Кн. 1. Процесс производст­ва капитала. - 907 с.

18. Марков Б. В. Человек, государство и Бог в философии Ницше. - СПб.: Владимир Даль: Русский остров, 2005. - 786 с.

19. Марченко О. В. Освітній простір Модерну: дві стратегії розвитку / Марченко О. В. // Гілея : науковий вісник. Збірник наукових праць. - К. : ВІР УАН, 2011. - Вип. 46. - С. 280-288.

20. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. Книга для всех и ни для кого./ пер. с нем. В.В.Рынкевича; под ред. И.В.Розовой. - М.: «Интербук», 1990. - 130 с.

21. Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни / Ницше Фридрих ; пер. с нем. Я. Берман. - Х. : Фолио, 2009. - 224 с.

22. Нічик В. М. Петро Могила в духовній історії України. / В. М. Нічик.- К. : Український центр духовної культури, 1997. - 328 с.

23. Петражицкий Л.И. Жизнь и творчество // История русской правовой мысли. Биографии. Документы. Публикации / под ред. С.А. Пяткиной. - М., 1998. - 224 с.

24. Пролеєв С. В. Модерна культура і глобальні трансформації сучасно­сті / С. В. Пролеєв // Ідея культури: виклики сучасної цивілізації. - К., 2003. - С. 9-12.

25. Фёдорова М. М. Модернизм и антимодернизм во французской поли­тической мысли XIX века / М. М. Фёдорова. - М., 1997. - 204 с.

26. Философский словарь / авторы-сост. : И. В. Андрущенко, О. А. Вуса- тюк и др. - К : А.С.К., 2006. - 1056 с.

27. Франк С. Л. Духовные основы общества/ С. Л. Франк. М.: Республика, 1992. - 510 с.

28. Франко І. Я. Твори : в 20-ти т. / І. Я. Франко. - К. : Держлітвидав, 1955-56. Т. 19 : Філософські. Економічні та історичні статті. - К., 1956. - 803 с.

29. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление : соч. в 2 т. / А. Шо­пенгауэр; пер. с нем. - Мн.: ООО «Попурри», 1999. - Т. 2. - 832 с.

30. Розин В.М. Генезис права: методологический и культурологический анализ. - М.: NOTA BENE Медиа Трейд Компания, 2003. - 336 с.

31. Сливка С. С. Філософія права : навч. посіб. - Л., 2010. — 264 с.